Все, що зараз відбувається на Донбасі - це, на жаль, прогнозована ситуація. Щойно вічний опонент західного світу в особі Росії набрав мінімальних обертів та почав претендувати на світове визнання, наша країна знову стала ареною самоствердження для нашого північного сусіда та його еліт.

Ми розуміємо - іншої землі у нас немає і не буде. Ми не можемо взяти речі і переїхати в іншу частину світу. Правлячі еліти Росії також навряд чи зникнуть. Більш того, в РФ ніколи не зникнуть шовіністичні настрої щодо України. Вона не відмовиться від прагнення захопити нашу територію. Думаю, що за останні півроку це стало очевидно. Як казав Вернадський: «Російський ліберал закінчується там, де починається Україна».

Нам вже зараз необхідно думати, як зробити так, щоб хто завгодно більше ніколи, навіть при всьому бажанні не посмів би напасти на Україну. Першим кроком має стати переосмислення нашого відношення до власної армії та правоохоронних структур. Це основа країни і ці державні інститути мають бути максимально дієздатними.

Єдиним реальним шансом України вибудувати ефективну систему обороноздатності є подальша тісна співпраця з НАТО. Одним з головних завдань на найближчий період є надання адекватної інформації про Альянс для широких мас населення. Радянська пропаганда зробила свою справу, багато українців бояться НАТО, але найстрашніше - мало хто розуміє, що таке Альянс насправді.

Якби Україна була членом НАТО або хоча б мала підписаний План дій щодо членства (ПДЧ), - Росія нізащо би не посміла анексувати Крим та засилати своїх агентів та батальйони терористів на Донбас. Якщо хочете, то членство в НАТО - це індульгенція від зовнішньої агресії. Країни Альянсу автоматично опиняються в стані війни з тим, хто атакував якусь з країн-учасників договору. Думаю, зрозуміло, що ніхто при здоровому глузді не хоче воювати з США, Великобританією та Німеччиною. Навіть РФ.

Зараз вступ в НАТО став невід’ємною частиною євроінтеграційного процесу. Зазвичай перед тим, як вступити в Європейський Союз, країна попередньо вже декілька років є членом Північно-атлантичного договору. Вступ до Альянсу - це іспит і квиток до ЄС.

Дійсно, військові стандарти в Альянсі високі, але це тільки на краще. Також погоджуюсь, що в документах Північноатлантичного договору прописана норма, що країни-члени мають витрачати на оборону не менше 2% ВВП. Проте, по-перше, Україна впродовж всіх років незалежності щороку витрачала більше, а по-друге, цей стандарт доволі гнучкий і його виконують тільки економічно передові країни НАТО, а для інших існують послаблення.

Європейська інтеграція - це складний та багатогранний процес. Для того, щоб стати повноцінним членом європейської сім’ї нам необхідно інтегруватися з Європою на всіх рівнях. У нас просто не залишилось альтернатив. Військова кооперація - одна з необхідних передумов цього процесу.