Черговий раз переконався, що воювати повинні тільки ті, хто цього хоче.

Дуже часто спостерігав перелякані очі солдат, які проходять строкову службу. Через свій страх і відсутність мотивації вони часто допускаються страшних помилок. Наприклад, під час мінометного обстрілу треба лягти на землю, але 18-ти річні хлопчики біжать по полю, ніби намагаються втекти від осколків. В результаті вони їдуть до своїх мам пораненими (якщо не мертвими), але їх це цілком влаштовує, бо після цього для них війна закінчена.

Мене теж трохи контузило. Я лежав на землі, тому осколки мене не вразили. Тиждень був під мінометним обстрілом і просто так вийшло, що міна влучила близько від мене. А строковики умудряються і дня на передовій не провоювати. Не всі строковики такі, але багато є таких, що потрапили в армію бо не поступили в вуз, а тут війна, яка їх і не цікавить, тому так і воюють.

Мій висновок: нічого змушувати когось воювать. Майбутнє нашої армії за добровільною контрактною регулярною армією.