Якщо іще рік тому українці могли жалітися на політичні утиски з боку влади, то нині час говорити про безпідставні енергетичні та економічні утиски.

Вихід із ситуації знаходиться у нас під ногами і навколо нас у буквальному розумінні. Якби влада менше займалася популізмом, то варто було би зробити акцент лише на трьох факторах. По-перше, поглянути на існуючу програму модернізації системи теплопостачання на 2014-1015 рр. Лише за рахунок заміни 8 тис. км. теплотрас і оновлення частини існуючих теплокомуненерго можна скоротити споживання газу на 4 млрд. куб. м. Але ціна цього питання – майже 30 млрд. грн.

По-друге, забезпечити встановлення лічильників на тепло у кожному помешканні. Ціна цього питання становить також 30 млрд. грн. за визнанням директора Департаменту систем життєзабезпечення і житлової політики Мінрегіонбуду Сергія Кушніра. Ефект від такого кроку буде вимірюватися економією до 1 млрд. куб. м газу.

Нарешті, по-третє, потрібна державна програма утеплення стін будинків, через які втрачається близько 20% тепла. Вартість таких робіт становить більше 50 млрд. грн. по всій Україні. Лише у Києві утеплення стін буде коштувати 9 млрд. грн. Таким чином можна буде зекономити також до 1 млрд. куб. м газу.

Як результат - із 10 млрд. кубометрів для ТКЕ можна буде відмовитися від 6 млрд. імпортного російського газу. Щоправда, виникає два логічних питання. Перше – де взяти більше 110 млрд. грн? Друге – де взяти як мінімум 5-7 років для проведення таких робіт?

Якщо до цього іще додати збільшення власного видобутку газу хоча на 3 млрд. куб. м, то система ЖКГ і населення повністю була би забезпечена за рахунок власного газу. Але збільшення видобутку газу на 3 млрд. куб. м потребує інвестицій на рівні 50 млрд. грн. протягом 4-5 років.

Отож, для реальної економії газу потрібні десятки мільярдів гривень інвестицій, які неможливо організувати за нинішньої складної політичної та економічної ситуації. Тим паче, що газова частина енергосистеми не передбачає швидкого і безболісного переходу на інші види палива. І для цього, до речі, також потрібні кошти – перехід на біогаз, біомасу, сонячну і вітрову енергію. Бажає кращого електрична частина енергосистеми, а тому не вийде замінити газ електроенергію.

Значною мірою винні, як завжди, «олігархи». І це не популярний «штамп». Усі розподільні мережі (облгази, обленерго) та виробники енергії (теплові електростанції, теплоелектроцентралі) належать Ринату Ахметову, Дмитру Фірташу, Ігорю Коломойському, Костянтину Григоришину та іншим менш знаним особам. І вони протягом останніх 10 років старанно уникали відповідальності: інвестицій та модернізації ліній електропередач, газопроводів, ТЕС і ТЕЦ.

Як результат, нині влада не здатна запропонувати адекватні і раціональні шляхи зменшення залежності і підмінює їх популізмом та закликами потерпіти у протистоянні із Росією. Водночас, іншого виходу, як домовлятися із Росією про відновлення поставок газу немає.

І якщо іще рік тому українці могли жалітися на політичні утиски з боку влади, то нині час говорити про безпідставні енергетичні та економічні утиски. Адже коли обмеження газу, тепла, електроенергії є вашою власною ініціативою, то ви це робите насамперед заради економії коштів. І така поведінка породжена високою ціною енергоносія. Виключно ви самі можете себе прирікати на зимування при температурі +15+16, ходіння у квартирі у теплих светрах і т.д.

Інша справа, коли обмеження газу, тепла, електроенергії не є вашою ініціативою. І влада вас прирікає на холодне цокотіння зубам, хвороби і відсутність належного сервісу при високих тарифах та низькій температурі у помешканні.