6 місяців тому відгримів Майдан. З полум’я боротьби досі не вернулись щонайменше 60 людей.

Коли війна в державі - не до проблем піврічної давності. І це закономірно. Нескінченний біль і смерть панує довкола. Щодня ця біда заглушує решту. Кому тепер цікаво, куди зникла жменя майданівців?

Політикам, чиновницькому апарату, силовикам теж не до цього. У когось вибори на носі, а хтось пнеться, аби втримати посаду...

На щастя, маємо волонтерські спільноти, що витворились в горнилі Майдану. Вони поволі, але твердо точать камінь бюрократії. До прикладу, «Євромайдан СОС», «Небесна сотня», «Крила Фенікса», «Відсіч» і багато інших. Це справжні відчайдухи, що не дають спокою високим кабінетам, проводять публічні акції, забезпечують армію. І тільки дехто займається специфічною роботою - розшуком зниклих активістів. Серед них «Пошукова ініціатива».

Ми почали ще в кінці лютого. Відтоді обнишпорили пів Києва і області, написали купу інформаційних запитів до пана Авакова, прокуратури, керівників облвідділків МВС, СБУ. До пошуків залучили і деяких народних депутатів. Результат – понад 100 людей знайдено. Хтось переховувався у монастирі, лікувався в шпиталі, а в когось просто зник зв'язок з рідними. Скільки людей, стільки історій поневірянь.

На жаль, серед зниклих, що в нашій базі даних – 12 мертвих. Припускаємо, загиблих може бути більше…

Ми звикли до бюрократії у всіх її проявах. Коли запитуємо у якоїсь владної структури чітко, то натомість отримуємо цілі петиції в дусі прози соцреалізму – багато пафосних слів та мало змісту. А то й, взагалі, забувають, бодай, щось відписати.

Однак, досягнень безперечно більше. Нам, таки, вдалось залучити слідчих відділу розшукової роботи Карного розшуку до праці за нашим списком. Бо діється якась дивовижа – головні бонзи МВС впритул не бачать зниклих активістів та постійно торочать, що офіційно пропали всього 2 осіб - Шинкарук і Тарасенко. І це тоді, коли їхні підопічні спільно з волонтерами шукають більше пів сотні людей! Як це розуміти? Голова не знає, що роблять руки? Важко повірити.

Швидше за все, це спланована гра. Маємо кілька версій, що спричинили вдавану сліпоту. Перша й найбільш очевидна – силовикам і нинішньому політкерівництву не хочеться зайве роздмухувати вогнище соціального невдоволення. Особливо перед виборами. Не забуваймо, все, що пов’язано зі стихією Майдану влада сприймає, як загрозу свого спокійного існування.

Друга версія: причетність деяких високопоставлених чинів у силових міністерствах (а то й вище) до подій січня-лютого 2014-го. Звинувачувати когось конкретно не беремось, але можемо ліпити логічний ланцюг. Хіба не достатньо фактів, коли справу зниклих навмисно затуляють, аби не показувати її публічно? Оскільки, приховати таку гостру проблему повністю вже не можливо, а ось навмисно змаліти її, заплутати сліди, це залюбки.

Уявіть собі, в Україні більше 200 тисяч силовиків різного рангу! А справу революціонерів, що не повернулись до домівок досі змушені рухати громадські спільноти! Міліціянти все ніяк не навчаться грати на випередження, брати ініціативу в свої руки. Їх постійно треба підштовхувати до дії. Добре хоч за це зараз не садять до холодної. Поки-що.

Щойно, як Майдан «очистили» за допомогою псевдокомунальників та добровольчих батальйонів з бойовими автоматами, сумніви стрімко відпали – навіть у лютому так нахабно не брязкали зброєю – влада важко вчиться. До старих граблів їй – пів кроку, або кілька місяців, як твердять деякі політологи. Бо, виходить, навіть такий здеградований і залишений на маргіналів Майдан налякав консервативний олігархічний прошарок до страшної гикоти. Нашим олімпійцям складно звикнутись із думкою, що, вони, боги-самодержці, мають чути й вести розмову зі своїм, простим, народом.

Відтак, успішність пошуків зниклих нерозривно пов’язана, не тільки із професійністю правоохоронців, а й із політичною кон’юнктурою: багато джерел інформації, напевне, випливуть, лише після вказівки зверху. А для цього треба проявити силу волі та елементарну людяність.

Чи помічаємо такі чесноти у наших урядників? Лакмусовим папірцем тут може слугувати справа «Небесної сотні». Хто з організаторів погромів і виконавців середньої руки нині на лаві підсудних і вже за ґратами? Соромно зізнатись – донедавна цапів-відбувайлів за розстріл було аж…троє. Виявляється, то слідству мало речдоків, то докази побиття випаровуються, то гільзотека кудись зникає.

Що вже говорити про справи зниклих майданівців!

Не приховуємо, однодумців, котрі системно займаються пошуком, не так багато, а ресурсів для цього і поготів. Та ми не опускаємо рук і продовжуємо працю.

Нота Бене. «Пошукова ініціатива» має ще й інші завдання – інформуємо про зниклих в зоні АТО та збираємо необхідні речі для 1 батальйону Національної гвардії.

Якщо маєте інформацію, або змогу допомогти телефонуйте на гарячу лінію 067 866 45 74, пишіть на [email protected]