У соцмережах деякі знервовані особистості зходять на лайно з приводу запланованої поїздки Президента в Мінськ. Мовляв, нема, про що говорити з кремлівським карлятком та його приспішниками.

Путін особисто не викликає ані симпатій, ані довіри, проте сам формат зустрічі дуже показовий. Зустрінеться минуле України з її майбутнім. Її радянське оточення з її європейською ріднею. А на фоні цього відбудеться дуель професійного дипломата і неперевершеного підприємця з розвідником, бандитським "дахом" і рейдером-фахівцем. Упевнений, це дійство, як мінімум буде цікавим, як максимум, продуктивним. Адже, ніхто з так званих союзників Путіна не бажає повторити досвід України у сенсі збройного конфлікту на власній території. І при усіх відмінностях державного менеджменту і національних ментальностей, і Мінськ і Астана симпатизують більше Порошенку аніж Путіну, бо ніколи ще страх не був мотивом до симпатії, тим більше любові. Хіба що мотивом для поваги, але й це наврядче.

Тож, їхати, висловлювати думку свого народу, світитися на весь світ, як людина сильна і смілива, хитати останній остов радянщини – це завдання справжнього лідера нації, яким може стати Петро Порошенко. І він напевне таким шансом скористається. Бо між радянським минулим і європейським майбутнім Петро Олексійович вже давно вибрав останнє. Адже, дивлячись на першу леді нашої Батьківщини, розумієш, що цей чоловік звик обирати тільки найкраще.