Всі почали активно висловлювати ура-патріотичні настрої у зв’язку з відкритою російською військовою агресією. Панове, хтось уявляє реальну ситуацію з наявними українськими збройними силами? Всі тут стали великими військовими стратегами, знають, куди і як надсилати війська. А скільки їх є, взагалі, боєздатних військових з’єднань?

Хтось знає, скільки в нас адекватних генералів та полковників, які можуть займатись реальним військовим плануванням? Я, наприклад, не знаю. Не впевнений, що і Порошенко знає. Все доведеться визначати на ходу. А може хтось уявляє в якості ефективного командуючого військами Анатолія Гриценка? Отож.

Якщо наші «розумники» вважають, що Порошенко не замислюється над тим, що доведеться вести, в тому числі, партизанську війну проти російських окупантів, то він помиляється.

Давайте будемо реалістами. Ймовірніше за все, повоювати ще всі встигнуть, крім, зрозуміло, диванних патріотів. Хоча не виключено, що свої пости вони писатимуть в бомбосховищах чи десь на західних кордонах України.

Мене відверто дратує це публічне незадоволення рукостисканням між Порошенком та Путіним. Може це дехто вже розпочав виборчу кампанію?

Президент Порошенко не може дозволити собі розкіш кидатись гучними заявами та виглядати незадоволеною кокеткою.

Він має ручкатись, хоч з чортом, якщо в нього зберігається хоча би якась можливість зберегти суверенітет держави, та, при цьому, уникнути повномасштабної російської військової агресії, до якої ми не готові.

Завдання Порошенка зараз полягає ще і у формуванні антиросійської коаліції, яка буде готова в той чи інший спосіб допомагати Україні в разі повномасштабної війни з Росією. А для цього потрібно демонструвати, як західним країнам, так і країнам пострадянського простору, що Україна робить все можливе для її уникнення.

Впевнений, що ця російська агресія обов’язково призведе до розпаду Російської імперії. Але, не виключено, що саме нам доведеться заплатити найбільшу ціну за це.

Зараз не час істерик. Ми зобов’язані зосередитись та бути готовими дати відсіч одному з найбільших жахіть останніх декількох століть – Російській імперії.

Якщо вважати, що Київська Русь – Україна колись була предтечею появи Москви, Московії та Російської імперії, то ми цілком можемо сказати їй словами Гоголя: «Ми тебе породили, ми тебе і вб’ємо».

Тому припиняємо істерити. Зараз це вигідно лише Путіну.

Пам’ятайте, час імперій минув! Не вони визначатимуть розвиток людства у двадцять першому столітті.