Ето многоє обьясняєт.... Подумалося що ті, у своїй більшості, хто відстоює, здавалося б, цілком ліберальне право на свою мову, точніше "русскій язик", просто фізіологічно чи інтелектуально не здатні / не хочуть знати інші мови. Ні англійську ні українську, ні латиську, естонську, литовську тощо. Просто ніяку іншу, окрім "рускава язика". І все. Тут глухий кут.

То, виходить, ці люди просто обмежені/тупі/ліниві? Їх можна зрозуміти: їх змушують "вписатися" в систему. В них забирають, природно, середовище для безпроблемного спілкування. А окрім російської, для іншої комунікації, вони не здатні. Не пристосовані. І от маємо питання "рускава язика". Питання, якого не існує. Бо від нас вимагають визнати "особливість" партії лінгвістичних ледарів. Але для цього треба докласти зусиль.

Величезна різниця, скажімо, що Німеччина економічно сильна й там вони мусять вчити ненависну німецьку, бо вона є ключем до заможності. До статусу, до успіху. А в Україні українська не є таким ключем. По-перше ніхто не вимагає. По-друге спрацьовує правило " і так поймут". По-третє тисячовідсоткова зневага до людей, які тут жили, живуть і жити будуть. Демонстрація власного невігластва ніколи ще не була перевагою.

Таке моє зауваження до росіян, які живуть пліч-о-пліч зі мною й не вбачають за необхідність, бодай заради власної гідності, вивчити українську. Я знаю, що як таке трапляється, в кожному "Путіні" здихає гидкий "москаль". Образно. Слава Україні!