УКРАЇНА

Між першим блокпостом сепарів і останнім блокпостом "Беркутів" – моя Україна. Тонесенька смужка, більш за все схожа на плівку між повітрям і водою в світовому океані – саме у цій плівці живе 90% всіх дрібних організмів у морі. Так живуть мої друзі, оточені з двох сторін іпостасями одного і того ж злого божества, живуть, харчуються сонцем і дитячими малюнками, що шлють їм волонтери. 

 
Вузенька полоса – декілька десятків км, наскрізь прострілюється "Градами" і самохідними гарматами, вночі там неможливо пересуватися, бо стріляють і чужі, і свої. Але там дихається так вільно, як ніде на планеті. Страх – наш союзник, він, як хімікат, жене звідти всяких паразитів. Піджачний монстр українського чиновницького апарату свої щупальці туди не суне. В розломі між двома бюрократичними потворами – великою і малою, сильною і слабкою – інший, кращий світ, за котрий платять сповна.

Січ, Гуляй-поле, Великий луг, дикий степ - він існував там завжди, між Європою і Азією, між цивілізацією і дикістю. Наш народ виріс, мов вперта квітка, з цієї тріщини. Тимчасове непорозуміння, що на пару століть цю тріщину забетонували - але все, схоже, вертається на круги своя, і знову наш корінь ожив, знову ми припали до свого джерела.

Десь, у Криму, у батьківській хаті лишилася лежати книжка, у якій я прочитав про планктон і плівкусвітового океану. Ми ще туди повернемося, а поки ми – як мальки, що щойно вилупилися, ми нагулюємо сили, злість і мудрість, ми ретельно вивчаємо друзів і ворогів, ми зростаємо і єднаємося.