Терористи на Донбасі оголосили, що проведуть 2 листопада на підконтрольній території свої вибори «очільника республіки». Надходять свідчення, що озброєні бандити вже ходять по квартирах, складають списки потенційних «виборців» і погрожують за неявку нещасним заручникам. Коментатори дивуються: навіщо потрібен цей цирк, якщо прізвище називатимуть у Москві? 

А потрібен цей цирк з тих же причин, що і при будь-якій імітації народної підтримки влади. Для того ж, для чого при Союзі проводили вибори з одного кандидата, для чого в сучасній РФ проводять чи не повністю фальшиві голосування. Чим краща підробка, чим менше викрито фальсифікацій, тим більшу леґітимність матиме імітаційний режим як усередині, так і зовні. Якщо називати речі своїми іменами, то озброєна терористична група, яка захопила територію під час інтервенції сусідньої країни, мала б найнижчу з можливих леґітимність; з таким правлінням погоджуватиметься найнижчий відсоток населення. А вже будь-яка видимість виборів, проведених буцімто місцевими повстанцями, які придбали зброю в таємничому «воєнторзі», виглядатимуть уже прийнятніше, значно більший відсоток жертв окупації миритиметься з тим, що є не безправними заручниками, а наче виборцями. Ба навіть зовнішній спостерігач може з більшою готовністю заплющити очі на ідіотизм ситуації. 

Між нормальними демократичними виборами й повним рабським безправ’ям з примусу знаходяться безліч перехідних варіантів імітації. Наприклад, як варіант леґітимації, уже згадані радянські вибори кандидата від «незламного блоку комуністів і безпартійних», що десятиліттями не викликали сумнівів у переважної більшості радянських людей, які не були знайомі навіть з концепцією демократії, адже більшість соціально-політичних понять була або невідомі, або спотворені в самій радянській мові. Значно кращим способом леґітимації є вибір між нібито різними кандидатами, проте перемога будь-кого з них не може змінити систему. Така імітація значно підвищує відсоток задоволених, які цілком можуть примиритися з вибором найменш неприйнятного, легше погоджуючись з явним обманом. 

Тож витрати терористів на імітацію виборів це не цирк, це просто один зі способів зменшити витрати на силове придушення незадоволених. Ксерокопії бюлетенів замість набоїв і місць у підвалах — вигідний обмін. Місцеве нерозвинуте політично пострадянське населення цілком готове прийняти імітацію, як легко приймає її всюди на пострадянському просторі. Багато хто і не помітить підміни.