Найстрашніше не те, що гинуть люди, хоч і це жахливо та неприпустимо. Найстрашніше те, що їхня жертва поки що марна. Проте невинна кров самопожертви вимагатиме відплати. І шахраям не уникнути її.

Все має свою ціну. За все доводиться платити.

Є речі, за які люди платять не лише грошима, але й своїм життям. Свобода, рівність, братерство, незалежність, світле майбутнє… Великі ідеї взагалі живляться винятково людською кров‘ю. Причому люди, які жертвують собою заради ідей, ніколи не знатимуть чи не виявиться їхня жертва марною, бо не можливо знати чи буде ціна, сплачена тобою достатньою і чи не сплатить хтось більше за ідею протилежну. Зрештою, пожертвувати собою сьогодні заради того, щоб Ідея втілилася завтра – це  своєрідний розрахунок за передплатою, який може виявитися банальною шахрайською схемою, на кшталт телеаукціонів.

За що віддали життя герої "Небесної сотні"? За те, щоб звільнити батьківщину від засилля всілякої мерзоти; за те, щоб припинити хибні соціальні практики, асоційовані із "злочинним режимом Януковича" – хабарництво, корупцію, трайбалізм, симонію, непотизм; за те, щоб дозволити Україні, нарешті, стати демократичною, соціальною, правовою державою, де людське життя, здоров‘я, честь і гідність будуть найвищою цінністю. За що загинули тисячі українських вояків, добровольців, зрештою, мирних мешканців на Донбасі? За те, щоб Україна була незалежною, суверенною державою, здатною самостійно визначати свою внутрішню та зовнішню політику, забезпечувати розвиток українського народу.

Чи варті ці бажані цілі й ідеали людського життя? Кожен має власну відповідь. Проте щирою ця відповідь може бути лише перед обличчям смерті. Решта відповідей - лише риторика.

 Відповісти на це питання значно легше і приємніше, коли йдеться про життя інших, чужих тобі людей. Більше того, коли розраховуєшся за "спільні" інтереси чужими життями, екзистенційними питанням можна навіть не перейматися. Особливо коли ти шахрай.

Що з того, заради чого тисячі людей поклали свої життя на вівтар служіння ідеалам, наразі досягнуто? Замість скинутого "злочинного режиму" до влади прийшов "режим не злочинний"? Замість програми "почую кожного" маємо пафосну декларацію "2020"? Може зникла корупція, кумовство, хабарництво? Що змінилося? Замість Льоні Космоса гарячу воду тепер відключає Кличко? Замість "молодої команди Черновецького" землю у Києві дерибанять "ударівці"? На курсі валют тепер наживається інший клан? Що змінилося? Втрачено Крим і частину Донбасу? Прем‘єр тепер не Азаров, а Яценюк? Президент не Янукович, а Порошенко? У парламенті будуть сидіти сини не Пшонкі, Щербаня та Януковича, а Литвина, Балоги та Порошенка? На заміну Бондаренко прийде Лещенко, а замість Герман у парламенті патякатиме Найєм? Тоді "на законних підставах" забороняли одні мітинги, а тепер на таких само "законних підставах" забороняють інші? Замість недемократичного голосування "16 січня" тепер маємо "демократичне" голосування "16 вересня"? Що змінилося?! Крім курсу долара, розміру території, пик на екранах та сідниць у шкіряних кріслах? За що загинули і продовжують гинути люди?! 

Тут мимоволі можна погодитися з фразою, кинутою лідером комуністів П. Симоненком: "Крым стал платой за спикерство Турчинова, премьерство Яценюка и президентство Порошенко". Чи не зависоку ціну Україна заплатила життями найкращих своїх синів та доньок за можливість поміняти одних шахраїв на інших? 

Даремно шахраї думають, що зможуть уникнути відплати.