Сьогодні заснували готівковий фонд допомоги нашим бійцям. Була така нагальна потреба, адже у більшості - сім"ї, дітки. Є у нас татки зовсім малюків, а є й такі щасливчики, у кого по троє-четверо. Зрозуміло, що тут і на передовій готівка воякам не дуже потрібна, бо працею волонтерів і коштом усіх небайдужих прекрасних людей, ми маємо що їсти й у що вдягнутись. Але щоб поїхати додому, чи, наприклад, полікувати раптом захворілу дитинку, потрібні гроші. От ми з комбатом і вирішили частину пожертвувань, які ви надсилаєте, відкладати у окремий конверт, щоб бійці могли взяти собі на вкрай нагальні потреби. 

Сьогодні отримали переказ доброї нашої подруги Орисі з Італії. Ні копійки не зачепили, все відклали. Завели зошит, щоб записувати надходження і видатки. Хочеться, щоб все було правильно. А ще більше хочеться, щоб наша держава нарешті зрозуміла, хто її захищає, і почала платити нашим бійцям хоча б невеличку зарплатню. 

Зарплатня - це показник оцінки роботодавцем якості і кількості роботи працівника. Зрозуміло, що жертовність і відвагу наших кіборгів складно виміряти фізичними величинами. То, може, якось можна було хоча б компенсувати найбільш нагальні потреби їх сімей? Навчання діток (не кажіть тільки, що школи й дитсадки у нас безкоштовні!), здоров"я дружин і стареньких батьків, оплату квартир. 

Ну, як мінімум!

Ясно, що люди, які розуміють значення існування нашого підрозділу, готові останнім з нами поділитись, але ж для чого тоді потрібна держава? Чи вона не потребує захисту? Дивна якась у нас держава! Люди потребують, а держава - ні.