Статьей поделился гайдпаркер Аркадий Коршунов.

"З рідного краю надходятьщораз тривожніші вістки про мовнийшабаш, який заініціювала Партія регіонів,внаслідок чого в багатьох областяхросійська стала регіональною, витісняючизі сфери державного ужитку й без тогостоліттями дискриміновану, переслідувануй упосліджену українську мову.

Місцями Україна гудитьяк розтривожений вулик: несприйняттяросійськомовними персоналіямиукраїномовних, рідше – навпаки, досягаєкритичної позначки.

Уся ненависть і зневагадо питомих українців, яку століттямиприщеплювали царат, совєтський режим,нинішні ЗМІ триколірної РФ, вихлюпуєтьсяназовні в потворній формі.

ПРУ злочинно розв`язаламіжнаціональне протистояння. Однакрегіонали радісно потирають руки: передпарламентськими виборами вони вдалокинули кістку розбрату в суспільство,яке, до речі, однаково ненавидить їх насході та заході, півночі й півдні України.

Миттєвий успіх досягнуто.Верховоди надіються, що в російськомовнихобластях завдяки цьому ПРУ збільшитьелекторальну підтримку на виборах-2012.

Що буде далі з Україноюдонецьких паханів із кримінальноюментальністю менше всього турбує. Абище рік-два продовжити собі панування,аби доостанку "прихватизувати" тез народного добра, що можна вважатинічийним.

Круті донецькі братки,які не сповідували нічого крім "бабла",не можуть і не хочуть своїм куцим розумомосягнути те, на що вони замахнулися:генетичну пам`ять, національнуідентичність, духовність, мову, історію,культуру, літературу тощо прадавньогоєвропейського народу, при тім – на йогоетнічній території.

І за це рано чи пізноїм доведеться відповідати.

Щодо сепаратистськихнастроїв в Україні, викликаних мовнимзаконом, то, на мою думку, це – тимчасовінастрої. Причин немало, повторно назвунайголовнішу: бандитську владу так самолюто ненавидять у Львові й Донецьку, вЧернігові й Одесі.

Вона окрім люмпенунікого більше не може консолідувати.Отже після парламентських виборівбрудна піна, піднята з глибин совковоїсвідомості російськомовного електорату,спаде. Але закон про мови в Україні почнедіяти виключно на користь російської,винищуючи дорешти українську.

Внаслідок цього непередбачається зшивання розрізненихчастин України українською мовою(повновартісною державноюш) як цементуючогочинника.

Статей на мовну тематикущодо прийняття закону Колісниченка-Ківалованемало в Україні. Однак більше описовогохарактеру. Бо мало хто з авторів, яккажуть, глянув у корінь: знищенняукраїнської мови може стати світовоюгуманітарною катастрофою, з можливиминезворотніми наслідками.

Передовсім її цілковитовитіснять зі ЗМІ, освіти, культури,діловодства, судочинства, книгодрукуваннятощо в Україні.

Вочевидь, донецькіпахани та іже з ними, які нині дорвалисядо влади, все ще не можуть збагнути: вониорудують насильницькими методами нена своїй "малій батьківщині", девсіх давно прогнули під себе, а у великійкраїні, яка є часткою світової цивілізації.

Нагадаю, що українськамова, література, культура, історія,фольклор, звичаї та інше є невід`ємноюскладовою світової духовної скарбниці.І це духовне надбання дуже скоровідстоюватиме кожен гуманітарій, зокремасвітового засягу.

І не тільки. Можнаочікувати, що міжнародний академічнийсвіт із великими вкрапленнями авторитетнихукраїнців, передовсім у ПівнічнійАмериці, нині-завтра почне гучно битина сполох. А значить, підписантам іавторам мовного закону ставатименепереливки.

Окрім того, відстоюванняправа української мови не тільки наіснування, але й на повновартіснефункціонування на рідній землі станедля української діаспори справоюнаціональної честі й людської гідності.

Утім, перші міжнароднідзвіночки вже пролунали. Венеціанськакомісія вважає, що в законопроекті "Прозасади державної мовної політики" єнедостатньо гарантій для використаннята захисту української мови.

Під час нещодавньоговізиту в Україну верховний комісар ОБСЄу справах національних меншин КнутВоллєбек так висловився про мовнийзакон: "Надання непропорційних перевагросійській мові з одночасним усуненнямбільшості стимулів до вивчення чивживання української на значній територіїУкраїни потенційно здатне підірватисаму єдність держави".

Водночас він наголосивна небезпеці ескалаціїмовного протистоянняв "передвиборчій атмосфері" України.

Свою стурбованістьщодо загрози українській мові висловилатакож Асоціація українських правниківАмерики Ukrainian American Bar Association, UABA.

У своєму зверненні, щотеж вміщав відкритий лист Координаційногокомітету по захисту української мовиКиївської філії "Меморіалу",Асоціація закликала верховного комісараОБСЄ "продовжити критику законопроекту",а нині вже закону "Про засади державноїмовної політики".

У відповіді, надісланійАсоціації, пан Курт Веллєбек повторнодав негативну оцінку законовіКолісниченка-Ківалова: "Я вважаю, щопідхід до мовної політики, викладенийу цьому мовному законі, викликає глибокіпротиріччя, та, ймовірно, призведе доподальшої поляризації українськогосуспільства".

Цей високий достойникнаголосив на тому, що Асоціація та іншігрупи повинні "продовжувати займатисяцією темою".

Виглядає, щоініціатори-"проффесіонали" мовнихнововведень в Україні й такі ж самівтілювачі досі не зрозуміли, яку скринькуПандори вони відкрили. І для себе теж.

Позаяк знищенняукраїнської мови може кваліфікуватисяяк етноцид – геноцид за національноюй мовною ознакою проти титульної націїУкраїни.

Широка світовагромадськість поки що не відреагувалана той факт, що в ХХІ столітті в центріЄвропи авторитарна влада на чолі зЯнуковичем здійснює етноцид українськогонароду. Потрібно достатньо інформаціїта часу на осмислення.

Щодо самої інформації,то вона обов`язково з`явиться не тількиу світових ЗМІ, але й на столах керманичівпровідних держав світу. Про це подбаєукраїнська діаспора.

І найголовніше: злочинетноциду/лінгвоциду може потрапити підкримінальну відповідальність, яка єобов`язковою для виконання всіма країнамисвіту і не має терміну давності.

Отже рано чи пізно наміжнародній лаві підсудних можутьопинитися "герої" етноцидногоексперименту: Віктор Янукович, ВолодимирЛитвин, Вадим Колісниченко, СергійКівалов і, можливо, так званий міністросвіти Дмитро Табачник, такий же міністркультури Михайло Кулиняк.

Передовсім для цьогопотрібно створити прецедент в ООН:застосування поняття геноциду не дофізичного, а до духовного знищеннябудь-якого народу.

З цією метою передбачаєтьсязадіяти три групи збору доказовогоматеріалу:

- правничу, яка, зокрема,зможе аргументувати наступне: не тількифізичне, але й духовне знищення несе всобі велику загрозу для існуванняукраїнського народу;

- історичну – тяглістьфізичного й духовного знищенняукраїнського народу, остаточне зникненняякого відбувається на його історичнійземлі шляхом впровадження мовногозакону;

- збір фактажу, який бипідтверджував політику етноциду/лінгвоцидупроти українського народу, яку здійснюєвлада донецького паханату.

Скажу, що в діаспорі єдостатньо незалежних груп і асоціацій,які можуть найближчим часом приступитидо реалізації цього надзвичайно важливоговсеукраїнського проекту.

Принагідно висловлюдекілька неприємних слів в адрес окремихукраїнських журналістів. Але спершу непро це.

Нещодавно мені пощастилоспівпереживати з авторами АндреємНєкрасовим і Ольгою Конською приперегляді їхнього документальногофільму "Уроки російської", де вросійсько-грузинську війну поставлено(росіянами!!!) правдиві й мужні акценти.

Мабуть, найвищою оцінкоюцієї документальної стрічки був такийкоментар: "Ці люди – це совість Росії,совість яка не потрібна і так зневаженав медвєпутінському царстві ЗЛА".

Хто з провіднихжурналістів України безперервно виступаєна захист мови українського народу,який споконвіку мешкає на Богом данійземлі?

Виглядає, що крім ВіталіяПортникова важко назвати кого-небудь.

Мені соромно за МустафуНайєма, Катерину Горчинську, зрештою,Андрія Шевченка та інших, які в часигонінь української мови прагнуть урватидля Києва статус англійської якрегіональної.

Чи ж бо не бенкет підчас чуми?! Де ваша громадянська позиція,пані/панове-журналісти?! Прикро, але"совістю України" можна назватитільки Віталія Портникова, а не жодногоз перелічених журналістів.

І насамкінець. Гадаю,що ревним убивцям української мови щезарано сушити сухарі. Однак варто надцим задуматися".

Марта Онуфрів, журналістТоронто, Канада, для УП