У п’ятницю прем’єр-міністр Арсеній Яценюк на зустрічі з представниками Всеукраїнської ради церков заявив, що у середній школі ввели спеціальний предмет релігійного спрямування. «Ми ввели в середніх школах, для 5-6 класів, окремий курс по навчанню дітей тому, щоб вони були ближчі до Бога. Важливо, щоб такий курс проповідував Боже слово і вчив, що таке Бог, як треба себе поводити, як спільно молитися, як треба думати про свою країну і виконувати боже слово», - цитують прем’єра ЗМІ.

Ця новина розійшлася по ЗМІ, котрі традиційно вирішили не перевіряти, чи відповідають слова Яценюка дійсності. Якби вони завдали собі клопоту це зробити, то виявилося би, що новини як такої немає – адже додаткового предмета для 5- і 6-класників цього року не з’явиться. Під окремим курсом по навчанню близькості до Бога прем’єр мав на увазі так звані курси духовно-морального спрямування, котрі викладаються в українських школах з 1992 року. “Основи християнської етики, “Християнська етика в українській культурі”, “Дорога добра”, “Етика” та ще понад півтора десятки курсів духовно-морального спрямування викладаються у приблизно 30% українських шкіл. Треба згадати, що зараз такі курси вивчаються за рахунок варіативної частини навчального плану, тобто є вибірковими. Треба зауважити, що під вибірковістю мається на увазі не те, що дитина або її батьки можуть вільно вибирати, ходити на цей курси чи ні, а можливість для школи вибрати якийсь із предметів на додачу до інваріантних, котрі вивчаються у всіх без винятку школах країни. Коли вибір зроблено і курс включений до навчального плану, відвідування його стає для учнів так само обов’язковим, як і математики, літератури чи хімії. Вибір цей здійснюється за ініціативою батьків або школи, та в будь-якому разі батьки усіх учнів мають надати письмову згоду на викладання такого предмету, крім того, у школі має бути відповідно підготований вчитель.

Для цього обласні інститути післядипломної освіти проводять щорічні курси з підготовки вчителів предметів духовно-морального спрямування (всього через них пройшло більше 10 тисяч вчителів). Також в Острозі сьомий рік відбувається Всеукраїнська учнівська олімпіала “Юні знавці біблії”, Міністерство освіти проводить конференції, семінари та тренінги з даної тематики. У деяких областях, зокрема, Львівській, Волинській, Івано-Франківській, християнська етика викладається у 90-100% навчальних закладів. Одним словом, українські школярі без проблем можуть навчитися “спільно молитися, думати про свою країну і виконувати слово боже”. Але постає питання – чи варто цьому радіти?

Почнемо з того, що слова прем’єр-міністра (і описана вище ситуація із викладанням релігійних курсів) порушують закон та суперечать Конституції. Нагадаємо, що згідно із 35 Статтею Конституції, школа в Україні відділена від церкви, згідно із 6 Статтею Закону України про освіту, одним з основних принципів освіти є її світський та науковий характер, а у Статті 9 йдеться про те, що Навчальні  заклади  в  Україні  незалежно  від форм власності  відокремлені  від церкви (релігійних організацій), мають світський  характер,   крім   навчальних   закладів,  заснованих  релігійними  організаціями. Таким чином, проповідування слова Божого у школі, до чого закликає Яценюк, так само законно, як заклики до порушення територіальної цілісності.

Зазвичай апологети викладання християнської етики наголошують, що існуючі курси не мають прозелітичного характеру (тобто не проповідують якусь релігію). Та достатньо лише кинути оком на навчальні програми та підручники з більшості курсів духовно-морального спрямування, аби побачити, що вони явно спрямовані не на те, щоб розповісти про існуючі релігії, а на те, щоб виховати дитину в дусі відданості одній із них.

Від українських можновладців частенько можна почути заяви про необхідність духовного та релігійного виховання дітей, причому політики різних з різних політичних сил проявляють тут дивовижну одностайність. І мимоволі закрадається думка, що за пафосними словами про моральність, духовність та молитви ховається політичний розрахунок і спроба задешево створити враження, що депутат або чиновник дбає про освіту. І дійсно, викладати християнську етику дешевше і простіше, ніж фізику чи біологію. А дитина, яку вчать у школі слухняності, сліпій вірі та підпорядкуванню авторитетам, значно зручніший майбутній виборець, ніж та, яка засвоїла уроки Великої французької революції, боротьби за громадянські права чи руху Ок’юпай.

Втім, навіть без релігійної освіти українська школа практично не навчає дітей критично мислити, перевіряти отримані знання та бодай задаватись питаннями про сказане вчителем на уроці або прочитане в підручнику. І це, можливо, дає основний привід для занепокоєння.