Я в шоці від того до чого доходить популізм - вкладники прийшли до президента вимагати, щоб їм дали змогу розрахуватися за кредити 2004 року по курсу 5.5 за долар. 

По-перше, до чого тут президент? У нас парламентсько-президентський устрій, тож хоч якесь рішення може прийняти Уряд і ВР. 

По-друге, давайте рахувати: хтось взяв кредит в 2004 в гривні і платив за нього по 25 відсотків річних, а хтось взяв валютний з відсотком в 10 річних. У кожного був вибір. За 10 років виплати відсотків валютники зекономили купу грошей, а тепер хочуть, щоб повертати кредит по казковому курсу. 

За чий рахунок це може відбутися? За наш з вами, за бюджетні гроші... Розумію, що це так не популярно виступати проти громадських дій, але я вважаю, що кредитний егоїзм точно не на часі... 

Рішення, звичайно, шукати треба, але не тому, що протестуючі праві, а тому що серед них реально є ті, хто потребує допомоги... Припустимо через невдалу фінансову операцію (а взяття кредиту це і є фінансова ризикована операція) втрачає житло. Хоча, звичайно, важливіше допомогти за ці гроші реально соціально незабезпеченим, а не тим, хто ризикнув і програв. Може зе будемо компенсувати втрати тих, хто програв у казино? 

Я теж вклав гроші в банк, який луснув, повівшись на те, що керуючим віддідення був мій товариш... Відсотки не отримував, суд виграв, а отримав лише те, що гарантувала держава... Ризики є ризики, у нас, зрештою, не комунізм і нічійного немає - якщо компенсувати одним, то треба забрати у інших, які ні в чому не винні.

Розмовляти позичальникам треба з банками, а не з президентом. А держава, Уряд можуть лише законодавчо підтримати компроміс. Хоча, як бачите, і банки розвалюються, як завжди буває в часи економічної кризи...