Подав до суду щодо вільного доступу в КМДА.

Дістала ця чехарда з доступом у приміщення КМДА. Поміняли Герегу на Кличка, але воз і нинє там. 

За часів Януковича ми, київські активісти, боролися за вільний доступ до КМДА. Тоді влада відгороджуалася від нас Беркутом. Зараз міліція називається по-нішому, але суть все та ж. Стоять озброєні міліціонери, і не пускають людей за своїм розумінням. Пускають лише «по дзвінку».

Нагадаю, у такі серйозні заклади, як суди усіх рівнів доступ громадян відбувається за пред’явленням посвідчення особи. А КМДА, бач, такы великы цабе сидять, що треба їх вельможна санкція.

 
Або інший приклад – у іноземні парламенти нормальних країн також можна потрапити за українським паспортом. А от у КМДА – зась, треба санкція якогось нелюстрованого чинуші. 

Це питання вже було причиною скандалів між керівництвом КМДА журналістами.

Питання доступу – символічне, як пам’ятник Леніну. Але і практичне водночас. Приміром, у приміщеннях КМДА майже перманентно засідають постійні комісії Київради, які мають працювати відкрито. Особливий пропускний режим дає можливості цією відкритістю маніпулювати. Були вже прецеденти.

Я подав у суд, з вимогою скасувати нинішнє незаконне положення про доступ до КМДА. Треба, врешті, доводити справи до кінця, попри «перемогу» Майдану.

P.S. Прошу не вважати це передвиборчим піаром. Я за цей вільний доступ до КМДА 5 діб за гратами відсидів, і буду добиватися його, незалежно від наявності у мене мандатів.