- Як тебе кличуть, синку?

- Вітя.

- І скільки ж тобі років?

- 21.

- І що ти тут робиш, в цьому сраному підвалі?

- Мєня ваши в плєн взялі.

- Себто, як то, наші в полон взяли? А ти чий тоді будеш?

- Ну, я тоже тіпа свой, мєсний, с Красноармєйска. Но воєвал протів вас.

- Он воно як! Ти типу свій, але воював проти своїх? Шо ж ти, синку, так?

Не вбивайте. Плаче. Нам агітатори в травні херні всякої понарозказували. Ось ми й повелися. Русская православная армія. Мародери. Бл*дь.

В Донецькому СБУ були наші казарми. Півтора місяця вишколу, а потім на передову, під Карлівку. Там - ваші, ну, тіпа, наші, а тут расіянє, чєчєни. Бл*дь. В першому бою з двадцятьох наших 15 двухсотих. Єлі сваліл. Нє убівайтє. В мене одна мать. 

Не тремти. Ніхто тебе вбивати не буде. Куриш? На, закурюй. Залиш йому сірники і пачку. Їсти хочеш? Дайте йому консерву і шмат сала.