Для допитливих зануд невелика інформаційна подача про другу спробу створення національного антикорупційного органу ще в 2005 році Президентом Ющенком В.А. Перша спроба була в 1997 - 2000 роках

Президентом Кучмою Л.Д. Навіть був виданий Указ і прийнятий Закон та виділено приміщення. Але про першу спробу в окремій подачі. Там майже трилер. А зараз читаємо газету "День" за 18 березня 2005 року.

Інструмент очищення чи «зброя помсти»?

Володимир Сонюк

18 березня, 2005

Газета «День»

Незабаром в Україні створять Національне бюро розслідувань. Про це, нарівні з резонансними заявами, що стосуються слідства у «справі Гонгадзе», повідомив під час свого першого брифінгу для українських і зарубіжних журналістів Президент України Віктор Ющенко. Слід зазначити, що створення НБР анонсується вже досить давно. Проте недавні коментарі секретаря Ради національної безпеки й оборони Петра Порошенка свідчать про те, що сьогодні ця ідея має шанси втілитися в життя. П. Порошенко, нагадаємо, сказав, що у Верховну Раду в найближчому майбутньому надійдуть відповідні законопроекти. Тому «День» вважає особливо актуальною дискусію про те, яким бути українському НБР. На базі чого повинна створюватися нова структура? З якими функціями? Яке місце вона повинна зайняти в уже наявній системі національної безпеки? Як забезпечити об’єктивність результатів її діяльності?

Володимир СТРЕТОВИЧ, народний депутат України, голова комітету ВР із питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією:

— Бюро як таке вже створюється, існує указ Президента, згідно з яким діє робоча група. Хто входить до її складу, поки що не говоритиму, лише зазначу, що є представники від СБУ, МВС, Генпрокуратури, Мін’юсту та Секретаріату Президента. Робота ведеться дуже інтенсивно, вже до кінця цього місяця, щонайбільше — на початку наступного буде подано відповідний нормативний акт, паралельно з яким у парламентський зал надійдуть пропозиції з необхідними поправками до вже чинних законів…

Службові злочини стануть предметом розслідування НБР, але з розділенням певних функцій із СБУ, іншими структурами. За повноваження не турбуйтесь, роботи на всіх вистачить!

Чого ми хочемо від НБР?

Євген Марчук

18 березня, 2005

Перш ніж приступити до підготовки створення НБР, потрібно відповісти на головне питання: чого ми від нього хочемо. Якщо це ще один правоохоронний орган, то крім серйозних проблем бажаного результату не буде. Сьогодні в Україні і так багато структур, які мають право на негласні оперативні та технічні методи боротьби із злочинністю. В радянські часи їх було значно менше. Сьогодні ми маємо розвинуту правову базу для цієї сфери діяльності. Україна є членом Інтерполу, ми маємо двосторонні міжнародні угоди про співпрацю в боротьбі з усіма видами злочинності не тільки з Росією, США та майже з усіма країнами Європи, а і з багатьма іншими країнами світу. І це не тільки СБУ, МВС, Генпрокуратура, а і митники, прикордонники, фінансисти, податківці та інші.
Сьогодні значна частина діяльності всіх трьох розвідувальних структур, які є в державі, також пов’язана з боротьбою із організованою міжнародною злочинністю, перш за все з тероризмом, наркобізнесом, відмиванням незаконно здобутих коштів та багатьма іншими. До того ж СБУ, МВС, Міноборони мають «спецнази», які сьогодні можуть забезпечувати найскладніші та наймасштабніші операції по боротьбі з організованою злочинністю. Забезпеченість кадрами, в смислі чисельності, і матеріально-технічними засобами не потребують розширення, а тільки оновлення.

Як відомо, донедавна був ще Координаційний комітет по боротьбі із організованою злочинністю. Є спеціальний парламентський комітет, є декілька парламентських слідчих комісій.

Виходячи з викладеного, можна зробити висновок, що проблема радикального посилення боротьби з найнебезпечнішими злочинами полягає не у відсутності якоїсь нової структури, — їх вдосталь і про їх чисельність страшно говорити, — а в чомусь іншому.

На мій погляд, перш ніж приймати рішення про створення НБР, потрібно вирішити два ключових питання. Перше — це повноваження нової структури і друге — це поле її діяльності. Виникають й інші проблеми, але вони не такі важливі для прийняття рішення.

Що значать проблеми поля і повноважень? А це означає, чи буде мати право нова структура вести оперативно-пошукову роботу скрізь, де це буде потрібно. Наприклад, у будь-якій структурі уряду, парламенту, президентських структурах, не кажучи уже про МВС, СБУ, податкову адміністрацію, митницю, обласні державні адміністрації. Чи буде мати право НБР на застосування методу глибокого прикриття для своїх оперативників і у всіх державних структурах, де це буде потрібно? Що за особа буде забезпечувати прокурорський нагляд за законністю діяльності цієї організації, виходячи із того, що посада Генерального прокурора в останні роки досить політизована і не забезпечує «довгоживучості» на цій посаді? Це буде спеціальний прокурор, який обирається парламентом на сім років, як голова Рахункової палати? Адже доступ він матиме до таких секретів... Чи це буде якась інша технологія?

Чи буде НБР займатися і слідством? Якщо так, то тоді виникає стара проблема доцільності слідства в Генеральній прокуратурі. Чи все-таки доведеться повернутися до ненависної для керівників правоохоронців теми Єдиного слідчого комітету? «Тісна співпраця» оперативників і слідчих в рамках одного відомства під керівництвом одного начальника дає ефект при розкритті тільки відносно простих злочинів. Ця «співпраця» тріщить по всіх швах у судах при розгляді складних справ.

Чи буде НБР самостійно проводити оперативно-технічні заходи по контролю комунікацій, негласні обшуки та інші, передбачені Законом про ОРД спецоперації? Чи їх проводитиме СБУ по запитах НБР? Це дуже різні речі з точки зору конспірації та економіки цього питання.

Чи буде мати НБР право доступу до потрібних йому оперативних матеріалів інших правоохоронних органів і право забирати їх в разі доцільності у своє виробництво? Чи це робитиме хтось інший і даватиме вказівку про передачу таких матеріалів до НБР? Це дуже чутливе питання, яке при непродуманості в деталях може створити напругу і непродуктивну конкуренцію між всіма правоохоронними органами.

Чи матиме НБР свої обласні філії, чи тільки укрупнені центри в найскладніших регіонах, і як буде організована взаємодія з місцевими правоохоронними органами? Чи спочатку їх не буде взагалі? Чи будуть вони хоч як-небудь залежати від обласного начальства? Наприклад, в отриманні квартир. І взагалі, як буде організована вся інфраструктура забезпечення — автомобілі, квартири, санаторії, будівлі, інші матеріально-технічні засоби?..

Це далеко не всі питання, з якими треба визначитися, перш ніж розпочинати роботу по створенню НБР. Переважна більшість відповідей на ці питання знаходиться у площині того, що називається — політична воля вищого керівництва держави, тобто Президента України Віктора Ющенка, якому безпосередньо має бути підпорядкований цей орган. Зрозуміло, що Президент особисто не може займатися повсякденним керівництвом діяльністю цієї структури, тому має бути створений своєрідний посередник між ним і НБР для виконання цієї роботи. Тут також ряд непростих питань, викликаних не тільки конкуренцією.

Безумовно, гостро стоятиме проблема, щоб нова структура не стала «караючим мечем» революції. Тому треба заздалегідь визначитися, хто ще і як може бути допущений до контролю за діяльністю НБР. Це можуть бути голова парламенту і голова рахункової палати України, які один раз на місяць чи в інший термін разом із Президентом особисто заслуховуватимуть звіт керівника НБР про діяльність цієї структури. Більше ніхто не може вимагати звіту від керівництва НБР. В окремих випадках, які має визначати Президент, робота НБР на найважливіших напрямках може розглядатися на закритому засіданні РНБО України.

В цьому контексті дуже важливо визначитись iз періодом первинного накопичення капіталу і проблемою так званого «першого мільйона». НБР буде займатися ними чи ні? Чи їм буде надана своєрідна амністія? Багатьом відомо, в яких умовах починав формуватися тепер уже великий український бізнес, і якщо до нього тодішнього застосувати сьогоднішню правову базу, а тим більше пристрасті політичної боротьби, то тоді це може вилитися у вахканалію помсти. Це дуже непроста проблема, але її можна і потрібно вирішити. Особливо це важливо з огляду на проходження у Верховній Раді відповідного законопроекту по створенню НБР. Чимало нинішніх і колишніх парламентарів мають вищеназвані проблеми.

Потрібно добре подумати також над назвою того, що тепер поки що умовно називається НБР. Ця структура не буде схожа на ФБР США, та це і непотрібно. До того ж, в англійській мові слово «бюро» дуже відрізняється від українського аналога. «Подражательство» тут ефективності діяльності не додасть, та й злочинців така назва не злякає. Назва має виникнути після того, як буде визначено, що ми хочемо створити, з урахуванням тих проблем, про які сказано вище.

При вирішенні питання про створення цієї структури слід враховувати, що в ній працюватимуть професіонали високого класу. Як комплектувати нову структуру — це окрема і дуже непроста проблема. Але чим вищого класу професіонал, тим болючіше він сприйматиме команди керівництва типу «громадянина Х не зачіпати, матеріали на такого-то знищити, справу по групі таких-то закрити тощо». У процесі оперативно-пошукової роботи він буде знати про багатьох осіб набагато більше, ніж потрібно безпосередньо для розслідування конкретної справи. Досить часто це будуть дуже непрості особистості — на високих державних посадах чи в парламенті, чи родичі... І їх грішки чи великі гріхи, які обраховуються сумами, що перевищують його зарплатню в сотні тисяч, а то й в мільйони разів, роз’їдатимуть його стійкість і професійну принциповість. А далі...

Треба зразу ж усвідомити, що така структура стане найпершим об’єктом для корупційних посягань не просто злочинного світу, а «білокомірцевого» злочинного світу, який ніяких грошей не пожаліє, щоб тільки мати своїх людей в самому НБР. Тобто одразу ж треба визначитись, як забезпечити власну безпеку новоствореної структури, щоб з одного боку вона була ефективною, а з другого — не дійти до професійного маразму. Тут є хороший світовий досвід.

Дуже важливий аспект — це система заохочення особового складу майбутньої структури. Чи будуть військові звання і відповідні доплати за них? У зв’язку з цим які будуть адекватні доплати цивільним працівникам? Чи військових звань не буде взагалі? Як тоді бути з тими, у кого вони вже є?

Безумовно, названі та ще багато інших проблем можна вирішити. Це означає, що потрібно провести докорінну реформу всієї правоохоронної системи держави. Але найголовніше — треба визначитись: нова влада дійсно хоче радикально посилити боротьбу зі злочинністю і заради цього готова сама стати прозорою для нової структури на всіх рівнях, чи це буде чергова кампанія з політичним забарвленням, а отже, і з надзвичайно небезпечними наслідками.

Євген МАРЧУК

Газета: "День", 18 березня 2005 року

№47, (2005)