У політиків є золоте правило - якщо хочеш подобатися, кажи і роби те, що бажають чути і бачити ті, хто тебе обирає. При цьому часто неважливо, наскільки відповідає реальним потребам економіки, суспільства і держави в цілому та чи інша популістична риторика і дія.

Озвучувати так звані незручні теми – те, про що говорити натомість невигідно, непопулярно, - справа невдячна і небезпечна. Але, коли державна стратегія розмінюється на миттєвий інтерес, сама владна конструкція стає хиткою і ненадійною. Крок відповідальності – казати правду і очікувано прийняти на себе негатив суспільного незадоволення.

У зв’язку з тим, що останнім часом читаю в пресі, чую під час спілкування критику органів прокуратури як справедливу, так і не завжди, хочу викласти кілька принципових позицій, якими керуюся на посаді Генерального прокурора України.

Безумовно, усвідомлюю, що сьогодні у суспільства надзвичайно великі очікування від діяльності прокуратури. Це закономірно. Революція Гідності сформувала одну з головних вимог до нової влади – відновлення Справедливості. В першу чергу справедливості покарання щодо винних у беззаконні, смертях, державній зраді.

Список питань найгостріших соціальних очікувань займає не одну сторінку: розстріл на Майдані, катування активістів, «тітушки», перешкоджання журналістам, «диктаторські закони», «Одеська трагедія», розкрадання бюджету, виведення грошей, сепаратизм та тероризм, злочини у зоні АТО. За кожним пунктом десятки тисяч епізодів, фактів, подій, учасників.Україна ще ніколи не мала справу зі злочинами подібних масштабів і рівня складності. За всю історію Незалежності у нас не було масових розстрілів, які б планувалися і спрямовувалися вищим керівництвом держави, а доказова база знищувалася професійно і цілеспрямовано. В цих умовах встановлення істини потребує проведення колосальної роботи, притому що загальний емоційно-психологічний стан суспільства вимагає негайного правосуддя.

Мені часто кажуть, що які там докази: «вони ж судили, саджали і вбивали не по закону».

Тут я маю торкнутися тих «незручних тем», про які йшлося на початку. На моє глибоке переконання,ми маємо розірвати порочне коло: «око за око».

На беззаконня не можна відповідати беззаконням, інакше ми ніколи не побудуємо того справедливого суспільства, за яке все життя боролись українці.

Хтось має перший зупинити владну традицію «кривавої помсти» і відновити функціонування правових інституцій.

Якщо в словах і діях навіть найбільш одіозного політика не буде виявлено складу злочину, цю людину ніхто не може переслідувати заради того, щоб задовольнити суспільні бажання на покарання і підвищити власний рейтинг.

Ми не маємо права на повторення старих помилок – включати «молох репресій» і спрямовувати роботу правоохоронної системи для виконання політичних завдань. Система рано чи пізно пожирає і тих, хто її створив, сучасна українська історія дає безліч тому прикладів.

Тому не боюся казати про непопулярні речі, не боюся комусь не сподобатися і попасти не в унісон. Час все покаже. Коли я перший порушив «незручну тему» необхідності звільнення центру Києва від наметів псевдомайданівців, тільки лінивий не критикував прокуратуру. Тепер, коли на Майдані відновлена законність, чомусь про це ніхто не згадує.

Зараз я відкрито висловлюю свою позицію по черговій «незручній темі» відносно бездіяльності правоохоронців і активності так званих сміттєвих-люстраторів. Простіше і вигідніше посміятися біля телевізору, спостерігаючи, як чергового діяча «пакують» у бак, ніж сказати прямо, що це злочин, який може тішити тільки доти, поки беззаконня не торкнулося когось особисто.

З політичної і кар’єрної точки зору «незручно» висловлювати незгоду з приводу Закону «Про очищення влади». Вигідніше промовчати. Але не можу погодитися з тим, коли йде пряме порушення Конституції, коли ігнорується принцип індивідуальної відповідальності і презумпції невинуватості.

Тому в питаннях додержання законності і процедур я буду надзвичайно «незручним» Генеральним прокурором для всіх – і для влади, і для опозиції. Феміді в її українському виконанні, нарешті, пора назавжди зав’язати очі так, щоб ні в кого не з’явилося бажання зробити в пов’язці шпаринку.

P.S.

Звертаю увагу, що цей матеріал не має будь-якої агітаційної мети, оскільки не фігурую в жодних списках і не балотуюсь на мажоритарному окрузі.