День в історії

Глянув Вікіпедію “18 жовтня”… Ну такого чогось надто особливого в цей день не сталося. Однак мене зацікавив такий факт. 18 жовтня 1919 року Лев Троцький, який прибув до Петрограду, видав наказ про неприпустимість “оптимістичної брехні” на фронтах. В указі було сказано “Не писать ложных сведений о жестоких боях там, где была жестокая паника. За неправду карать, как за измену. Военное дело допускает ошибки, но не ложь, обман и самообман».

Лев Давидович був не дуже хорошою людиною. Таке в мене склалося враження. Не з особистого спілкування, звісно, а з книги “Фріда” Хейдена Еррери про Фріду Кало. Зокрема, з описання його стосунків з лівим політиком і лідером тогочасної художньої “тусовки” Мексики Дієго Ріверою, чоловіком Фріди. Сам Троцький був коханцем Фріди Кало. Але в цьому якраз нічого страшного, Рівера і Фріда цілком допускали “полігамність” в своєму подружньому житті. Однак з дискусій між Ріверою і Троцьким у мене склалося враження, що Лев Давидович – мудак. Подробиць описувати не буду, як захочете – почитайте.

Однак, Лев Троцький був реально генієм військової справи; не випадково саме Троцький вважається засновником “Червоної армії” При цьому, не мав спеціальної освіти. А весь військовий досвід здобув з журналістської діяльності (писав статті під час Першої світової війни). Лев Троцький знав і відчував, що оптимістична брехня значно небезпечніша, ніж військова поразка.

Всі війни, які побудовані на перебільшенні успіхів, були, як правило, програні. Це розумів пізніше і Сталін. Радянська військова пропаганда працювала на повну потужність, але була абсолютно чесною з народом у справі втрат та поразок. “Наши войска были вынуждены оставить Киев… Одессу, Харьков», - драматично і правдиво повідомляло радіо голосом Левітана в перші місяці війни… А от Гітлер цього не зрозумів. І коли вже радянські та союзницькі війська були на околицях Берліну, Геббельс (далеко не дурний чоловік) продовжував переконувати націю, що ось-ось настане перелом в ході війни і велика Німеччина підніметься з попелища… Не склалося…

Так само по-дурному поводила себе російська пропаганда в ході першої чеченської війни. Людям розповідали про те, що російська армія повністю контролює Грозний, а в цей час бойовика Дудаєва в столиці палили російські БТР-и як коробки з сірниками… Однією з перших туди ввійшла дивізія імені Дзержинського, в якій я колись служив. Вона полягла більше ніж на половину…

“Оптимістична брехня” винахід не нового часу. Так було завжди. Навіть ще у ту, найпершу російсько-чеченську війну, яка в офіційній історіографії зветься “Покорением народов Кавказа”… Зокрема у Льва Толстого в “Хаджи Мураті” описано такий епізод. Солдати виходять на заготовку дров, а десь далеко на горизонті показується два чи три вершники Шаміля. Здалеку супротивники ліниво обмінюються кількома пострілам, в результаті чого поранено російського солдата Авдєєва… Тогочасне військове керівництво російської кампанії відзвітувало про цю подію так: "23 ноября две роты Куринского полка выступили из крепости для рубки леса. В середине дня значительное скопище горцев внезапно атаковало рубщиков. Цепь начала отступать, и в это время вторая рота ударила в штыки и опрокинула горцев. В деле легко ранены два рядовых и убит один. Горцы же потеряли около ста человек убитыми и ранеными".

Словом, якщо сили супротивників приблизно рівні, а кампанія – затяжна, і ви раптом чуєте, що «знищено 500 бойовиків, з нашого боку втрат немає», - то тут щось не так. Так не буває. Не буває в футбольному матчі між приблизно рівними командами рахунку «100:0»…

І сьогодні, коли Росія заявляє про те, що жоден її солдат за весь час конфлікту не перетнув російсько-український кордон, що немає жодного загиблого в Україні (а тим часом, кажуть, втрати російських військ наближаються до половини кількості загиблих у афганському конфлікті) – це вірна дорога до позору і поразки…

У нас з «військовою правдою» також є певні проблеми… Але в мене складається враження, що в цій сфері справа бодай трохи йде в правильному напрямку. Боляче і трагічно визнавати втрати, але є такий алгоритм: правда і перемога – взаємопов’язані. Так само як взаємопов’язані брехня і поразка… Тому ми переможемо у цій війні, щоб там не сталося…

А Лев Троцький, до-речі, народився на Херсонщині. В дитинстві говорив українською мовою… Ну то таке…