«325 дол. влітку, 385 взимку. Позиція росіян: ні, 385 цілий рік. Домовилися, де-факто прийнявши українську позицію. Давайте зараз говорити тільки про зиму. До 31 березня фіксувати ціну 385. Росіяни на це погодилися. Україна буде з газом, Україна буде з теплом. Це підсумок домовленостей. Але на умовах захисту українських національних інтересів», - заявив президент України Петро Порошенко за підсумками переговорів із президентом Росії Володимиром Путіним. Коментує член Спостережної ради Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук.

Рішення президента Порошенко втрутитися у переговорний процес по розв’язанню газового конфлікту України і Росії сприятиме досягненню компромісу. Водночас, Порошенко відновлює негативну «традицію» усіх попередніх президентів втручатися у переговорний газовий процес та впливати на ціну і умови поставок газу.

Фактично Порошенко переводить газове питання із економічної у політичну площину. Але помилково вважати, що це правильно – повертати назад час, коли газові питання вирішували президенти (Кучма, Ющенко, Янукович).

Безумовно, що поверненню у газове питання президентів ми маємо завдячувати позиції прем’єр-міністра Арсенія Яценюка, яка зводилася до затягування переговорів і постійного пошуку нових конфліктів у відносинах із Росією. Так, востаннє уряд вирішив піти на «компроміс», коли подав позов до арбітражу Стокгольма щодо транзитного договору. На жаль, Яценюк і «Нафтогаз» не пояснюють, що стокгольмський суд може тривати роками, а ЄС хоче бути із газом «тут і зараз».

Проте, слід визнати, що у сучасній політико-економічний і військовій ситуації у Порошенко не було іншої альтернативи як вникати у суть газових переговорів.

Хоча, він у них не вник. Або як і Яценюк страждає популізмом. Переконання і заяви Порошенко, що «Газпром» має погодитися на так звану літню ціну у 325 доларів, на жаль, немає під собою жодних економічних підстав. Європейські компанії також не мають у контрактах літніх і зимових цін. Вони домовляються із «Газпромом» про знижки на газ.

Іронія в тому, що Порошенко домовився із Путіним про те, що було відомо іще 26 вересня – погашення боргу на суму 3,1 млрд. дол. до кінця року, ціна у 385 дол., угода на 6 місяців до квітня 2015 року. Нічого нового.

Навіть ніби то крок назустріч «Нафтогазу» з боку «Газпрому» щодо виплати спершу 1,45 млрд. дол. боргу, а не 2 млрд. – це умовність. Адже у будь-якому випадку до кінця 2014 року треба сплатити 3,1 млрд. дол. Так що ж тоді Україна виграла?

Проте, факт залишається фактом – Порошенко виконав за Яценюка його роботу. І тепер уряду доведеться виконати домовленості Порошенка з Путіним. А Міненерго і «Нафтогаз» як виконавці розписалися у своїй нездатності вирішити газове питання.

Також Порошенко озвучив те, що так старанно і скромно замовчують в уряді – «Нафтогаз» і далі залишається збитковим, компанію доведеться підтримувати за рахунок іноземних кредитів. І найближчими роками реформ у «Нафтогазі» ми не побачимо.

Зрештою, визнання Порошенка, що стан «Нафтогазу» майже катастрофічний і компанія потребує кредитних грошей – це докір уряду Яценюка і «Нафтогазу», які останні півроку доводили всій країні, що вони йдуть вірним шляхом. А виявилося, що уряд викопав іще глибшу боргову яму для «Нафтогазу».

Хоча, по суті Яценюк має бути вдячний Порошенку, що він взяв на себе політичні, електоральні ризики у зв’язку із газовими домовленостями.

При цьому де-факто, прем’єр Яценюк, міністр Продан, керівник «Нафтогазу» Коболев не змогли запропонувати ефективних рішень. Судові позови до Стокгольмського арбітражу затягнуться на роки і потребують часу, якого в України немає. Реверсні поставки газу не покривають всі потреби у газі та й немає грошей на закупівлю європейського газу.

Рішення про економію газу не є ефективним без модернізації системи ЖКХ і підвищення тарифів у 3-4 рази. Отож, все це – половинчасті рішення, які не вирішували проблеми, а лише імітували бурхливу діяльність. І тим паче всі ці кроки не змогли вплинути на газові переговори. Як результат, піврічне борюкання уряду і «Нафтогазу» із «Газпромом» лише поглибило газову кризу і поставило як Україну, так і ЄС у незручну позу перед «Газпромом».