Якесь дежавю

1. Януковичу потрібна конституційна більшість. Новина за 27 серпня, 2010.

2. Порошенко хоче отримати конституційну більшість в новій Раді. Новина за 20 жовтня, 2014.

І головне обоє аргументують бажання покласти під себе парламент "реалізацією реформ".

Коституційна більшість, ручний прем*єр, хованки і утаємниченість перед народом - чим не оновлена версія Януковича. Навіть не дивно, чому регіонали масово перефарбовуються в червоно-чорно-біле під соусом "час єднатись".

Минулого року, коли на Майдані волонтери закривали очі загиблим. Коли ти йшов додому і трусився, щоб тебе не хруснув по башці якийсь тітушко лише по причині того, що ти підтримував опозицію. Коли ти до кісток пропах димом і покрився сажею -- все було не так.

Вірилось у краще. Що узурпатори і баті підуть нафіг.

Один із найяскравіших відбитків революції у моїй пам*яті -це священник Майдану Михайло. 

Якось він зайшов у прес-центр у будинок профспілок попити чаю і зарядити телефон. А вся єпитрахиль знизу була у плямах щедро засохлої людської крові.

-- Ви поранених носили?

-- Це кров Сергія Нігояна. Він упав біля мене, захрипів, остання агонія... Я підбіг, поклав його голову собі на коліна, і лиш спитав: "Ти християнин"? Він кивнув головою. Я закрив йому очі і помолився за його душу.