Уявіть спробу провести вибори у найкритичніший момент сучасної історії вашої країни – голосування, життєво важливе для безпеки вашої держави і її місця у світі. Уявіть спробу провести вибори на тлі загроз іззовні і зсередини, розхитаної економіки, атмосфери напруженої невизначеності, а ще і під пильним оком цілого світу. А тепер уявіть спробу провести такі вибори чисто. Двічі. Уявіть Україну.

Востаннє я там був у травні, коли українці прийшли на виборчі дільниці, щоб обрати нового главу держави. У ролі парламентарія ОБСЄ я відвідав Дніпропетровську і Запорізьку області з передвиборним візитом. У день виборів я був спостерігачем в Одесі. У виняткових обставинах українські установи і виборці виявилися на висоті. Вони надали президентові Петрові Порошенку сильний мандат для початку втілення критично важливих реформ. Ці зусилля, звичайно, ще не повні, і виправдано чи ні, багато хто звинувачує Верховну Раду в повільності та інертності в той час, коли обставини вимагають рішучих дій.

Це розчарування, викликане прагненням реалізувати ідеали Майдану, є надзвичайно здоровою ознакою для країни. Як громадяни країни, так і її міжнародні партнери очікують, що нова Верховна Рада буде оперативно працювати над боротьбою з корупцією, а також модернізацією в усіх сферах держави і в той же час захищати громадянські свободи в усіх частинах країни. Вона також повинна розслідувати загибель і жертви, до яких призвів цей конфлікт. Але спочатку мають пройти вибори, і вони не буде менш складними, ніж попередні.

Саме тому я повернувся в Україну. Цього разу нинішній голова ОБСЄ призначив мене спеціальним координатором місії організації, я буду очолювати близько 700 короткострокових спостерігачів, які поїдуть в усі куточки країни 26 жовтня. Багато з них, так само, як і я, парламентарі ОБСЄ, чиї голоси під час виборів і ще довго після того, як вони закінчаться, можуть мати вирішальне значення у наданні допомоги новому парламентові, щоб він справдив сподівання, які на нього покладаються.

Я тільки що закінчив тижневий передвиборний візит, під час якого зустрівся з урядовцями, представниками Центральної виборчої комісії, окружних комісій, кандидатами, спостерігачами ОБСЄ і багатьма іншими. Я був у Києві і Харкові, а потім поїхав на Луганщину, де я зустрівся з місцевими виборчими посадовцями.

Там, у Луганську, значущість цього виклику була найбільш очевидною: підготовка іноді затьмарюється елементарними питаннями безпеки і страхом, який і ті, хто працює на дільницях, і виборці мають подолати. Але ось що я виніс для себе з цієї поїздки: незважаючи на дуже реальну стурбованість щодо безпеки, у тому числі декілька тривожних погроз виборчим дільницям і кандидатам, а також обмежені можливості і незакінчені законодавчі зміни, підготовка до цих виборів досягла значного прогресу. Центральна та окружні виборчі комісії завзято працюють над тим, щоб ці вибори пройшли успішно. Це демонструє рішучість у досягненні повноцінної демократії, та ще й у кризовий момент. Це надихає.

Маючи досвід спостереження за виборами у країнах від Білорусі до Сполучених Штатів, я можу запевнити, що «ідеальних виборів» не існує. Кожні вибори відбуваються за унікальних обставин із більшою чи меншою кількістю недоліків. Особливо складне середовище цих виборів змусило декого, у тому числі чільних російських посадовців, сумніватися у тому, що вибори можуть бути проведені. Але саме складні умови і роблять ці вибори ще важливішими.

Неприкрашена реальність цього моменту полягає в тому, що країна може або піти вперед і, сподіваємося, надати сильного мандату новому законодавчому органові (який допоміг би Україні краще вирішити свої проблеми, як внутрішні, так і ті, що стосуються Росії), або піддатися обставинам, затримуючи зміни до якогось невідомого часу у майбутньому. До певної міри, останній варіант означатиме перемогу ворогів країни.

Звичайно, дуже прикро, що так багато людей на сході України і в окупованому Криму не зможуть скористатися своїм правом на голосування. У новій Верховній Раді будуть вільні місця, які представники цих територій зможуть заповнити, коли це буде можливо.

Але ті, кого оберуть депутатами 26 жовтня, також повинні приділити особливу увагу потребам тих громадян, які пропустили день виборів. Їхні права не повинні стати побічною жертвою конфлікту, бо в такому випадку, бо це лише ще більше роздмухає вогонь конфлікту.

Серед громадян України є також багато тих, хто був змушений покинути свої домівки в результаті того, що сталося. Їхній голос теж дуже важливий. Я також вітаю намагання української влади відкрити виборчі дільниці в декількох великих містах Росії, щоб забезпечити 2–3 мільйонам громадян України в тій країні можливість проголосувати. Я можу запевнити українців, що парламентарі ОБСЄ докладуть усіх зусиль, щоб бути там і спостерігати за голосуванням.

Коли завершиться день виборів і настане 27 жовтня, я представлю попередні висновки наших спостерігачів. Один із основних різновидів підтримки, який ОБСЄ може надати, – це спостереження за тим, наскільки вибори та інші дії України відповідають її зобов’язанням в Організації з безпеки і співпраці в Європі.

ОБСЄ й далі буде підтримувати Україну ще довго після виборчої кампанії, і Україні безумовно знадобиться підтримка міжнародної спільноти. Але більше, ніж наша підтримка, Україні знадобиться активна громадськість, яка вимагає від посадових осіб підзвітності, яка є чутливою до прав кожного, яка бореться зі самовдоволеністю й корупцією і продовжує бути стійкою. У будь-якій демократії, що функціонує добре, саме в цих сферах іншого шляху просто не існує.