Дзвонив давній товариш з Москви вчора...Бізнесмен і бувший політолог... Питав про вибори, політичну ситуацію і всяке-таке... Адекватний, в принципі, товариш... Поговорили... Потім він питає: "А что же будет с русско-украинскими отношениями? - Ты же умный человек, должен понимать, что надо все это как-то налаживать будет рано или поздно"... Я хотів з ним согласиться, але був трохи випивши, то сказав, що по-поводу русско-украинских отношений я думаю тільки то, що Путін - ху*ло... - "А? Что? Ничего не слышу!" - закричав товариш і потім запіпікало... Роз’єдинилося, тіпа... Потім прислав еСеМеСку: "Ну, йоб твою мать, это ж Россия, отдавай себе отчет"... Мабуть, я був не прав... - подумав я... І ще я подумав про те, що сказать без боязні по телефону про президента, прем’єра, главу налогової, міністра - "п*арас" - це, мабуть і є одна з головних ознак демократії... Незалежно від того, чи заслуговують вони на це... І незалежно від того, що мене мотивує в цій оцінці на даний момент... - Просто настрою нема, або похмілля, або я мізантроп і соціопат, мало-лі... Це, звичайно, примітивне і спрощене "толкування" демократії, відсутнє в політичних словарях... Але такі прості речі якраз і визначають сутність... По-моєму...