10-ть висновків-результатів парламентських виборів

1. Вперше в історії незалежної України у Верховній Раді не буде комуністів. Можливо, це найголовніший результат. Владімір Ілліч Лєнін, який цілу зіму невтомно падав додолу з п’єдесталів по всій країні, утащив з собою в історичну преісподню і Петра Симоненка со-товаришчі…

2. Програми політичних партій, по-суті, нікого не цікавлять. Людям подобається елементарна конкретика. “Народний фронт”, який посідає перше місце на виборах, не обіцяв по суті нічого, окрім збереження Арсенія Яценюка на посаді Прем’єр-міністра. Такий самий “фокус” уже провертала Юлія Володимирівна на дострокових виборах у 2007 році.

3. Східні області голосують за “Партію регіонів”, в які б одежі вона не вдягалася, хоч ти їм кіл на голові теши… Це “дисциплінований виборець”, який голосує стабільно. Був варіант, що Схід підримає Тигіпка і “Сильну Україну”, але “виробничий” та інформаційний ресурс вивели на перше місце в регіоні “Опозиційний блок”. І не варто робити з цього трагедію чи навіть драму. Такі виборці, такі області, така політична культуру регіону – що зробиш. Ну – буде опозиція в Раді, то й що? Говорять, що чим ширший спектр політичних сил, представлений у владі – тим здоровіше суспільство. В принципі, було б непогано, щоб на противагу опозиції, в парламенті була представлена партія “Свобода”, або “Правий сектор”, але… Не склалося…

4. Українці не готові голосувати за партії відверто націоналістичного спрямування войовничого типу – за “Свободу” чи за “Правий сектор”. Очевидно, у виборця є певні побоювання, що це якось загострить ситуацію в країні, а йому цілком вистачає і щоденних новин з гарячого Донбасу. 

5. Також український виборець перестав голосувати за “партії Шустера”. Маю на увазі політичні шоу-проекти, засновані на епатажі, популізмі і пафосі. Значно нижчий ніж очікувалося процент партії Олега Ляшка і мінімальний результат “Батьківщини” – тому підтвердження. 

6. Київ продовжує визначати прогресивні політичні тенденції в країні. Говорю це, в жодному разі, без образи на адресу інших регіонів. Нова “Самопоміч” зайняла в столиці друге місце і набрала майже стільки ж голосів, як і президентський блок. А партії Олега Ляшка Київ дав найменший результат по країні.

7. В країні існує несамовитий запит на нові обличчя, нові проекти, нові принципи. Високий результат тіє ж таки “Самопомічі” це доводить. Люди готові голосувати за нове, навіть особливо не розбираючись, що це за проект і хто за ним стоїть. Та й сам “Народний фронт” був заснований буквально у останні дні перед проголошенням початку виборчої кампанії.

8. Мажоритарні округи, як і раніше продаються. По-суті вони являють собою локальні центри електоральної корупції. Майже всі одіозні мажоритарники, які балотувалися в одномандатних округах, пройшли до парламенту. Це свідчить як про готовність виборця до “продажу” голосів, так і про порочність мажоритарної системи взагалі. Менталітет не проп’єш так сказать. Особливо це видно по Центральній Україні, де виборець голосує одним бюлетенем за патріотизм та європейський вибір, а іншим – за кульок гречки. На всякий случай…

9. Люди досить швидко втомлюються від обіцянок і від політики взагалі (явка на парламентських виборах була найнижчою). Їм потрібен результат. Радикальні зміни в країні за останній рік тягнуть за собою радикальні вимоги до еліт. І політикам треба на це зважати, бо політична втома суспільства загрожує перерости в апатію, а потім у злість. 

10. Попри масу старих облич, цей парламент буде кардинально оновлений. В Раді 8-го скликання буде багато людей, які ще до обрання формували і формуватимуть далі громадську думку… Все залежить від того, чи зможуть “нові” здолати “старих”… Мова не лише про людей, але й про принципи. Якщо “нові” не здолають інерцію політичних традицій, укорінених ще радянському минулому, то цей парламент буде “коротким”… Можу передбачити, що у випадку розвитку ситуації за “старими” сценаріями, ми побачимо доволі масове самоскладання мандатів “новими” депутатами. Це дискредитує новий парламент і зробить його приреченим.