В Норвегії все єсть

Весь західний світ тяжіє до стиснення, своєрідного "приборкання" енергоносіїв, зменшення їхнього об'єму в різних резервуарах – контейнерах, терміналах, танкерах. Звідси зріджений газ, сланцевий газ, сланцева нафта. Тобто, існує своєрідна тенденція до зменшення їхнього впливу – у прямому і переносному значенні. Енергоносії повинні знати своє нове місце і не переливатися через край. І їхнє місце не чільне.

Чільне належить чомусь іншому, чомусь, за що ще нібито не воюють і не вбивають людей. Енергоносії – не найголовніше, не мусять бути найголовнішим у новій архітектурі життя цивілізації. Вони – не політичний вплив і не Божий дар, не джерело вічної корупції та спосіб шантажу. Тобто, не мусять бути всім цим. Вони – тільки бізнес. Вони, звісно, важливі, без них не можна, як без води і повітря. Але не вони мусять визначати життя континентів й диктувати волю народам. Електроенергія, вітер, сонце – цивілізація шукає альтернативу.

Тому протистояння Росії та Заходу на сьогоднішній день якраз і полягає в зіткненні цих двох тенденцій. Російський газ, змішаний із туркменським займає надто великий об'єм – у прямому і переносному значенні. Він надто експансивний і надто некерований спрут, який обплутав Європу своїми щупальцями. Газ не мусить бути чимось більшим, ніж він є.

Чому він усього лише газ, приміром, для Норвегії? Чому Норвегія не окупувала Фарерські острови і не створила Саамську народну республіку у Швеції? Чому вона не поширює свою особливу духовність і культуру? Чому не втовкмачує сусіднім народам, що вони – відсталі, бо в них немає норвезьких Ібсена, Гамсуна і Ґріґа? Та тому що, крім газу, все інше в Норвегії єсть. А головне, що в неї є – це відсутність конфлікту між реальним станом справ і уявою, між минулою величчю стародавніх вікінґів і соціал-демократичною моделлю життя суспільства.

А в Росії, крім газу, немає нічого. Є всі ознаки антисвіту. Є цікава негативна антропологія з комплексами особливої духовності та широти душі, які підміняють культуру. Є ідеологічна суміш совка з фашизмом, євразійської сатрапії з візантійським патерналізмом. Є приклад того, як не можна ставитися до людини і будувати стосунки між людьми. Є відсутність будь-якої притомної моделі облаштування життя "тут і тепер". Наскільки Росії вистачить лише газу – незрідженого і неприборканого, змішаного з туркменським?