Донбас ми втрачаємо. Причому втрачаємо в ситуації стратегічного програшу Президента України. Влада в особі Президента продовжує вводити в оману українську громаду – фактично дезорієнтучи нас щодо перспектив Донбасу.

Ми очікували від Президента правду, тільки правду і нічого крім правди. А отримали непевність, невизначеність і окозамилювання про ситуацію на Донбасі.

Гірка правда завжди краще солодкої брехні. Можна згадати, як Україна не визнавала результатів референдуму в Криму 16 березня 2014 року.

Звичайно вибори на Донбасі 2-го листопада 2014 це всього лише вибори місцевої влади. Але вони вже відбулися поза українським правовим полем в ситуації невизнання їх світовою спільнотою.

Боротьба української влади і російської влади щодо можливості проведення виборів на Донбасі 2-го листопада насправді йшла ось за що.

Стратегія Росії була описана в моїй статті "4 стратегії щодо сепарованої території України". Ця стратегія в своїй послідовності виглядає наступним чином: "сепарація – автономізація – суверенізація – окупація" Донбасу.

Отже суть суперечок про вибори 2-го листопада на Донбасі між українською та російською владами полягала у тому, чи вибори тільки зафіксують стан сепарації території, чи вони закладуть умови автономізації території.

Якщо би вибори пройшли в грудні 2014, тоді можна було б вести мову про всього лише сепарацію території, де правовий контроль України лишається.

Оскільки вибори все-таки сталися 2-го листопада, то потрібно говорити про те, що: 1) разом з сепарацією Росії вдалося зробити крок до автономізації території Донбасу; 2) за підтримки Росії ДНР і ЛНР вдалося отримати підтримку маргінальних політичних сил з різних європейських країн цих виборів; 3) фактично відбулася легалізація ДНР і ЛНР в квазі-правовому просторі, і цього достатньо для подальших дій Росії.

Тобто квазі-вибори на Донбасі отримали квазі-підтримку квазі-політиків. Але в тій стратегії, якої дотримується Росії, саме так і планувалося.

Окупація Криму нічому не навчила українську владу. Вона досі не розуміє, що в сучасному світі будь-які геополітичні реалії змінюються саме через квазі-форми.

Стратегічного розуміння ситуації на Донбасі в української влади досі немає. Влада в особі Президента де-факто погоджується на сценарій Росії "сепарація – автономізація – суверенізація – окупація" Донбасу. Для того, щоб відвернути бунт і незадоволення української громади, Президент всього-на-всього лише намагається нас всіх заспокоїти. Президент намагається досягнути стану, коли українська громада змириться з втратою Донбасу. Він досі не бажає відкрито говорити українській громаді правду.

Новий Парламент має сказати правду українській громаді про статус Донбасу. Оманлива квазі-політика Президента просто набридла.