Як ти звикаєш до обману. Дуже просто. Ти ходиш по Криму з мобільною сім-картою, на якій написано що ти живеш в Краснодарському краї. Літаєш літаком, в якому не написано що він летить в Крим (тобі натякають, що так надо і всі свої). Тобі доставляють їжу пароплави, у яких немає кримського порту приписки. На чеках при покупці тобі теж можуть вибити яку-небудь область РФ. На твоєму авто - номера неіснуючого евенкійського автономного округу. Отримуючи паспорт, ти просиш не ставити там Крим - щоб європейці пускали до себе.

І це лише буденна, дрібна брехня щоденно, щогодинно. Ти вмикаєш телевізор і там лише брехня, і ти знаєш що так і треба, що інакше не буває і так буде завжди. Знайомий з материку питає тебе, як ти живеш - і ти дивишся на цінники напівпустих прилавків і брешеш, що все дешево і в асортименті. Ти стаєш брехуном і починаєш вважати це нормою. Ти втрачаєш звичку говорити правду - настільки, що коли хтось рубить правду, ти щиро обурюєшся.