«Цінності мажуться на хліб,» - сказав якось Ярослав Грицак.

Так, у нас «не ті» цінності у 80% громадян.

Але ж у 20% громадян -- саме ті цінності, які зробили Америку, Велику Британію, Німеччину, Японію, Південну Корею та Ізраїль квітнучими країнами.

Все, що сьогодні потрібно, -- це дати цим 20% свободу розвитку. Повну свободу.

Скасувати сотні нормативних актів, які щось обмежують, забороняють, вимагають дозволів. Прийняти закони про посилений захист прав власності. Податки встановити прості й зрозумілі третьокласнику. Ліквідувати всі інспекції, особовий склад відправити на Схід копати велику канаву на кордоні і розводити там триметрових крокодилів. Особливо активних інспекторів взяти в кайданки, щоб руки не свербіли.

Добре, досить жартів. Україна займає 155 місце у світі за рейтингом економічної свободи. Ми навіть не потрапляємо у групу країн "із невільною економікою", де щасливо і заможно живуть Уганда, Буркіна Фасо, Гондурас та Білорусь. Вони значно нас обійшли. Наше місце -- серед країн із "репресованою економікою", в останній групі люмпен-країн на кшталт Гаїті, Бірми, Туркменістану та Північної Кореї.

Нація, де 20% людей готові тяжко працювати задля власного успіху, не може жити в такій країні. Майдан як троїста революція, водночас із антиколоніальною та ціннісною складовою, мав значну економічну складову: як сказали би марксисти -- дрібні буржуї та ремісники повстали проти влади баронів. Тому малий і середній бізнес був такий активний в часи Майдану і після нього. Політики, які цього не розуміють, приречені.

Ми й так живемо в часи відокремлення країни від держави. Чорний готівковий обіг перевищує кошти в банківській системі в декілька разів. Довіра до інституцій зникає легко, а відновлюється важко.

Ми маємо фантастичний людський капітал. Або держава відкриє для нього двері можливостей, або люди викинуть цю державу на смітник і побудують собі нову.