Михайло Хейфец описує ситуацію свого спілкування з Миколою Руденком, коли той прибув до мордовської зони. Руденко чекав на побачення з Раїсою, своєю дружиною, але кадебісти йому повідомляли, що "вдома не все гаразд". І "що в його домі живе тепер інший чоловік". Усе це було зроблено, звісно, щоб побачення було одразу отруєне, а стосунки знищені.

І тоді Хейфец, який мав тоді більший за Руденка "стаж" спілкування з гебнею, дав одну просту пораду: "ніколи не вірте жодному слову кадебістів…"

І далі: "Вони завжди нам кажуть брехню. Це їхня робота… Найнебезпечніше, коли вони діляться з вами фактами. Вони повідомлять точний факт, але перекрутять якусь дрібничку, дату, прізвище, - а саме від цієї дрібнички залежить решта обставин справи. Я спостерігаю за ними майже чотири роки і бачив іноді в ситуаціях, коли саме правда була для них вигідніша за брехню. Та вони не змогли втриматися, все-таки збрихали…. Їхня робота – обов'язково брехня. Якщо вони ам натякнули, що вдома у вас не все гаразд, - будьте спокійні: там усе гаразд…"

Цей короткий абзац – точний опис того, що сталося з нинішньою російською "інформаційною політикою". Та сама гебня, тільки не в таборах, в'язницях чи на судах, а на телеекранах. Уже різними мовами світу. Насолода від брехні як такої, бо в кдбешних мізках сидить головних принцип: метою висловлювання є не правда, а маніпуляція. Ти говориш не для того, щоб повідомити, а для того, щоб владарювати над слухачем.

Щоб зрозуміти принципи російської "інформаційної політики", треба читати дисидентів та політв'язнів. Українських передусім.

Російське ТБ є просто-напросто КГТБ.