Традиційний «Русский марш» цього року розбився на три потоки. Характерно, що найбільшою за чисельністю стала демонстрація на центральній московській вулиці Тверській. І це не дивно. Цей марш організувала влада в особі думських фракцій. Інші два марші, організовані націоналістичними організаціями, були витіснені в більш віддалені райони Любліно і Щукіно. При цьому мерія не узгодила мітинги після маршу. Тому справжнім націоналістам, як вони себе називають, довелося задовольнятися тільки ходою і відносно невеликим числом присутніх.

Ще однією цікавою деталлю стала поведінка відомого Стрєлкова-Гіркіна. Він запропонував провести один із маршів, але останньої миті повідомив, що на нього не прийде. Через те, що на марші передбачаються заклики та виступи проти влади. І взагалі останнім часом він багато пропонує, обіцяє, але потім якось тихо зісковзує. Напевно, шукає місце у владі, але й націоналістів кидати не хоче. Або не все зрозуміло з новим завданням.

В інших містах Росії марші під націоналістичними гаслами також пройшли, хоча в них взяло участь набагато менше людей, ніж у попередні роки.

У російському націоналістичному русі очевидна криза. Не тільки тому що він був і залишається роздробленим на дрібні угруповання, а більші весь час розколюються. Більше того, деякі угруповання увійшли в пряме зіткнення з владою. У відповідь пішли репресії. Зокрема, одного із лідерів націоналістів Бєлова-Поткіна було заарештовано. Спочатку, як і Навальному, йому висували звинувачення фінансового характеру, але потім з'явилися й політичні статті на кшталт спроб повалення конституційного ладу.

Як і передбачалося, шляхи російської влади і російських націоналістів розійшлися. Піднявши шовіністичну хвилю навесні, Кремль вже в середині літа відчув небезпеку з боку радикалів і почав поступово їх відтісняти. Однак відмовлятися від націоналізму Путін і його оточення не хочуть, тому було ухвалене рішення його очолити. Велика частина націоналістичних гасел привласнена владою і на офіційний марш на Тверській були звезені його учасники числом побільше.

Проте одних гасел замало. Потрібна більш істотна ідеологічна основа. Якийсь час тому експерти фіксували посилення консерватизму в політиці, економіці і навіть у повсякденному житті. І не просто консерватизму, а його авторитарних форм. Однак і цього виявилося мало.

Наприкінці жовтня в Державній думі відбулося засідання патріотичної платформи «Единой России» під головуванням голови комітету нижньої палати з протидії корупції Ірини Ярової. В центрі уваги зібрання виявилася промова Володимира Путіна на Валдайському форумі. З метою підвищення патріотизму в суспільстві партійці запропонували розігнати Вищу школу економіки і «Эхо Москвы», повернути в усі школи хоровий спів і відмовитися від слова «демократія».

Голова комітету нагадала ключові положення президентської промови. Західні партнери Росії насаджують по всьому світу якусь «надправовую легітимність», яка виправдовує антиконституційні перевороти, як це мало місце в Україні.

Ярова проголошує, що єдиним оплотом, що протистоїть агресивним устремлінням Заходу, залишається Росія. «Ми як багатонаціональний народ ніколи не поглинали культуру один одного, у нас немає досвіду колонізації, Росія завжди йшла шляхом об'єднання, честі і віри!».

Слідом за нею з патріотичним обуренням виступив головний науковий співробітник Інституту російської історії Російської академії наук (РАН) Юрій Жуков. Перше, що він запропонував зробити для підвищення свідомості російського суспільства, - це «негайно видати гігантським накладом брошури, де будуть дві промови Путіна - мюнхенська (2007 року. - Авт.) і валдайська, і безкоштовно роздавати їх на вулицях міст». Далі історик зажадав захистити російське суспільство від впливу інформаційної п'ятої колони. Він нагадав присутнім, що «Україну довго обробляли Євген Кисельов і Савік Шустер... Звідси їх викинули, вони там стали промивати мізки. Але в Росії залишилися їхні однодумці - товариство «Меморіал» та радіо «Эхо Москвы».

Від констатації придуманих фактів колишній співробітник радянського «Агентства печати «Новости» (АПН), тісно пов'язаного з КДБ, перейшов до вимог. «Пора негайно вживати заходів проти «Эха Москвы» і «Меморіалу»! Всі їх знають, цю п'яту колону! Дуже важливо їх приборкати. Демократія, звісно, хороша, але тільки коли не бере нас за горло. Не забувайте, якщо ми не хочемо, щоб у нас було так само, як на Україні, то не можна, щоб «Эхо Москвы» промивало нам мізки!». Завершив свій виступ Юрій Жуков закликом-вимогою. «Політика наша повинна бути наступальною, час іти в бій!».

Директор Всеросійського хорового товариства Павло Пожигайло запропонував зайнятися підручником російської літератури. «Ось «Анна Кареніна» - чому вона може навчити дитину? Бути в дусі Толстого небезпечно. У Достоєвського є злочин, але є й покаяння. Росія 1917 року вбила стару лихварку. І радянський час - це була розплата за злочин революції. Хто сьогодні б'є по Сталіну - це покаяння, розплата, ті хочуть нової революції... А якщо буде багато підручників, вони будуть розбещувати дитинку, вона буде закохуватися в лорда Генрі, в Печоріна». У травні Пожигайло на засіданні Громадської палати повідав слухачам своє заповітне. «Мене запитали, що б я зробив найперше, якби став президентом. Я сказав, що заборонив би англійську мову на 10 років, а краще на 40». Зовсім заборонити англійську мову Пожигайло навіть мріяти не може, але ось вимагати позбавити від мови Шекспіра російські школи цілком можна.

До речі, на цьому ж засіданні Громадської палати актор Микола Бурляєв повідав щось зовсім незвичайне. Виявляється, Михайло Лермонтов ніколи не писав рядків «прощай, немытая Россия». А написав це «якийсь письменник Бартенєв».

Питання єдиного підручника - улюблена тема російських керівників. Наприклад, Путін особливо любить розмірковувати на тему єдиного підручника з історії. Важливість очевидна. Як казав герой культового радянського кінофільму «Доживем до понедельника», історія робить з людини громадянина. Розуміючи важливість завдання, Путін на зустрічі з молодими викладачами історії в Музеї сучасної історії Росії визначив напрями роботи тих, хто буде в школах здійснювати перетворення людей на громадян. «Ми бачимо, що робляться спроби перекодувати суспільство в багатьох країнах, зокрема і перекодувати суспільство нашої країни, а це не може бути не пов'язано зі спробами історію переписати, причесати її під чиїсь геополітичні інтереси».

Дуже незадоволений Володимир Путін князем Ярославом Мудрим. Багато творець «Руської правди» зробив доброго, але не організував спадкоємність влади як слід. Зберіг так зване Лествічне право, коли престол займав старший у роду, а не від батька до сина. На думку Путіна, це і привело Русь до роздробленості.

Дивно, що любитель історичної літератури Президент Росії не знає, що прямий порядок престолонаслідування в країнах Західної Європи й у наших польських або чеських сусідів, не кажучи вже про балканські державах, ніяк не відмінив всесвітньо-історичного процесу розпаду ранньофеодальних держав. Київська Русь, як і імперія Карла Великого, розпалася не в результаті того чи іншого порядку престолонаслідування, а через набагато більш глибокі і складні суспільні й матеріальні процеси. Таке враження, що ВВП почав турбувати порядок передачі влади. Нещодавно в західній пресі активно обговорювалося питання здоров'я начальника держави російської. Тому шанувальникам конспірології Путін підкинув інформацію до роздумів.

Повернімося до завдань істориків в інтерпретації національного лідера. На його думку, з одного боку, «історія - це наука, її не можна, якщо до неї серйозно ставитися, неможливо переписати», але з іншого - саме зараз з боку певних сил такі наміри очевидні. Тому історикам було дано розпорядження: «Щоб цього не трапилося, повинні бути такі люди, як ви, фахівці, які об'єктивно, повноцінно не лише висвітлюють події минулого, а й дають їм оцінку, що надзвичайно важливо і без чого історичної науки не існує». Оцінка повинна даватися така, яка потрібна Кремлю. Якщо інша, то це вже не оцінка, а підступи ворогів Росії і внутрішньої агентури з п'ятої колони.

Дивна річ. Чомусь політики вважають за можливе давати вказівки вченим як їм займатися історією і літературою. Чомусь таких вказівок і постановки цілей немає з математики, фізики, хімії або біології. Чи то руки не дійшли поміркувати про моральність не тільки літературних героїв, наприклад, лермонтовського Печоріна або пушкінського Онєгіна, а й щодо моральної чистоти теореми Фалеса або Піфагора, чи то така вистава все ще попереду.

Здавалося б, зовні не пов'язані між собою події: російські марші, обговорення питань літератури та історії, заборони радіостанції «Эхо Москвы» та Вищої школи економіки - насправді характерні і представляють ланки одного ланцюга.

Шовіністична хвиля, піднята після анексії Криму та агресії на Донбасі, є частина не переходу до консерватизму, а торжества мракобісся. Якщо біснуваті на засіданнях у Державній думі вважають, що роман «Анна Кареніна» нічому навчити не може і «бути в дусі Толстого небезпечно», то Росія стрімко наближається до гірших формам мракобісся. Коли лунають вимоги заборонити вивчати англійську мову, то виникає цілком обґрунтоване запитання: ці діячі науки і політики, літератури і мистецтва в якому столітті живуть? Вони взагалі розуміють, що вимагають.

Розуміють сповна і вимагають не випадково і не за велінням душі, а за завданням з відомих кабінетів. Російська влада взяла курс на ізоляцію країни. Напевно лаври Кім Чен Ина і його попередників не дають спокою декому в Москві. Цікаво, книги палити на площах планують чи задовольняться забороною повістей Лермонтова і романів Толстого.