Співпраця з західними партнерами (МВФ, зокрема) — це завжди предмет переговорів і компромісів. Все залежить від вмілості переговорних сторін. Тож і у співпраці з МВФ кожна країна повинна відстоювати свої позиції, а не просто приймати 100% його умови. А те, коли так стається та ще й публічно це анонсується, може свідчити про дві речі. Перша — слабкість переговорної групи. Друга — надмірно критична фінансова ситуація, яка приховується від суспільства.

Але й в такому випадку є інший варіант, аніж публічно розписуватись у своїй безпомічності. Я час від часу нагадую в коментарях свою тезу про те, що Україна повинна піднімати питання про списання частини боргу перед міжнародними кредиторами, посилаючись на економічну та військово-політичну ситуацію. Але бачу, що всі мої заклики даремні. 

Уряд не йде на це, тому що після такого кроку, який однозначно зробить країні добре, зніме з неї борговий тягар, нові гроші не прийдуть. Не прийдуть нові «живі» мільярди доларів, які можна освоювати, імітувати використання їх за призначенням. 

Ось чому навіть не хочуть питання це ставити про списання держборгу. Хоча вже ситуація не лише економічна, але й військово-політична в Україна на стільки критична, що якщо не зараз ставити це питання, то коли? І головне, що увесь світ це бачить! І зараз ідеальний варіант домогтися списання більшої частини нашого боргового тягаря. Тому що в такий спосіб цивілізований світ хоч сам для себе зможе зробити компенсацію за те, що по справжньому не захистили Україну від агресора. Але цей момент треба використовувати.