Чому я вважаю, що потрібно виплачувати пенсії на Донбасі навіть тим дідуганам і бабцям, які не зможуть лишити свої домівки і стати «внутрішніми переселенцями» деінде?

Ну, про «взаємозв’язок» пенсій та боргів регіону за електроенергію і газ навіть не буду починати говорити. Тож, одразу далі.

Наскільки я розумію, окуповані (як ми називаємо в пресі) населені пункти поки що лишаються – офіційно, згідно законодавства України – Україною. Якщо ні – прошу мене виправити. Також офіційно мешканці цих територій є громадянами України і мають український паспорт. Який, до речі, першим хапають у руки, коли починається бомбування. І згідно з цим паспортом (я вже розжовую – бо не всі розуміють) – вони є громадянами України. Такими самими громадянами, як і ми з вами.

Ці бабусі та дідугани, життя яких зараз опинилося під загрозою голодної смерті, «відпахали» на свою країну все життя. Дуже тяжко, в більшості випадків, «відпахали» – бо час був такий. Одразу – я знаю, якою є пенсійна система в нашій країні, не треба про це кричати в першому ж коменті, я і без вас розумію, що вона солідарна, а не накопичувальна. Але…

Дайте, будь ласка, от прямо зараз чесну відповідь. Чи готові ви до того, що оця солідарна система лишить вас років так у 70-80 у повній дупі? Чи готові ви опинитися в цій дупі без будь-якої підтримки з боку рідних – бо їх або не буде, або ви будете їм не потрібні? Тільки не поспішайте пафосно говорити: «Та щоб зі мною таке, та ніколи в житті!». Час, він мінливий. Просто – дайте чесну відповідь. Не мені. Собі.

А я поки що скажу вам дещо. Дещо про свою родину. Для прикладу. Бо немає «мас», про які сьогодні всі так полюбляють говорити – є лише конкретні приклади.

Так от, мої дідусь і бабуся зробили для науки (для науки – ви ще розумієте, що це таке?) та виробництва України набагато більше, ніж робите для держави ви, розпалюючи біль та ненависть в мережі. Далі. Я, мешкаючи в Києві, плачу податки в Україну. Мої батьки, мешкаючи в окупованій частині Донбасу, продовжують платити податки в Україну (хто не знав, це не обов’язково робити готівкою – є така штука, називається «Інтернет», але про неї щось забувають). І при цьому мої дідусь і бабуся, цілком можливо, не будуть отримувати пенсію від України – бо люблять свою домівку, своє місто, свою землю, і в свої 80 років не здатні – ані морально, ані фізично – все це лишити.

Є люди, що кричать, що більшість з нинішніх пенсіонерів переважну частину свого життя пропрацювали в СРСР. Так, але, бляха, що України тоді зовсім не було? Так чому ми тоді платимо пенсії всім іншим, хто знає, як це розшифровується? Чому платимо тим, хто все життя ні хєра не робив? Мінімалку – так, але ж платимо? Чому моя знайома, яка 20 років тому переїхала з Одеси до Берліну, досі отримує українську пенсію? Є люди, які кричать, що пенсіонери на Донбасі обирали Януковича, комуняк і ко. Ок. А де не обирали? Ми всім перестанемо платити? І тим бабцям, які в Києві за Черновецького за гречку голосували також? Щодо «результатів голосування за референдум» –трохи нижче буде. І, увага, я тут не прошу лишити когось пенсії. Я лиш натякаю (і це моя особиста думка), що і ті, хто зараз щодня ризикують своїм життям під снарядами, її теж заслужили.

Далеко не всі пенсіонери ТАМ – сепаратисти чи терористи. Якщо ви впевнені, що там всі ненавидять Україну – ну то просто згадайте, як в Росії повідомили, що на президентських виборах переміг Ярош. ТБ-замальовка на голосуванні на референдумі – не показник. Я вам з 50 добровольцями таку саму забабахаю – оплачуйте чай та «печенькі». Якщо у своїй «вірі» ви посилаєтеся на дані «ЦВК ДНР» – ну то ви просто несповна розуму. От покажіть мені вживу ту бабку, яка кидалася під українські танки, і ще 100 таких самих, які скажуть: і ми так зробимо. Їх там сьогодні немає. Вибачте, але, коли мені адекватна жінка пише, що пенсіонерів на Донбасі треба ледь не вбивати, а в неї самої, за її ж словами, тітка в Харкові сварить «хунту» усіма відомими і невідомими – то у мене бракує слів. Окрім таких самих «відомих» і «невідомих».

У мого дідуся є сусід. Він ледь дибає. Він не ходив не референдуми, не кидався під танки і навіть не голосував за Яника і комуністів, але в українському Артемівську держчиновники (!) його в обличчя називають «ватніком». Це – ота сама єдина Україна, яку ми будуємо? Той дідуган і не розуміє, за що йому така «шана». І йому немає що їсти. Пенсію йому досі не виплатили (незважаючи на те, що він таки їздив її переоформляти). А тепер – разом із вимогою «переселитися» – вона йому і не світить. У нього немає в цьому житті вже нікого. Якби не сусіди – вже б тупо помер з голоду. Чи довго йому ще будуть давати такі ж дідугани і бабусі хліб та картоплю? Не знаю. Але він не зможе «переїхати». Фізично. Я не кажу про інвалідів вже. І ще дещо, вже про мого дідуся. Саме від нього я в свій час дізналася, що з Європою Україні має бути добре. Він знав це тоді, коли ви ще не вміли ходити. Але коли наш човен принаймні наблизився до берега, ми взяли і викинули мого дідуся за борт.

Ще один цікавий аргумент за ідею не виплачувати пенсіонерам нічого – їх там мало. Роззуйте очі. За офіційними даними, з окупованих пунктів виїхали 445 тисяч. Сподіваюсь, той факт, що пенсіонерів в цій цифрі менше з усіх, ви зрозумієте і самі.

І найцікавіше пояснення такої «політики», яке виникло не сьогодні-вчора. Мовляв, голодні пенсіонери виженуть бойовиків зі своїх міст. Ага, так і буде. Ви дійсно в це вірите? От дійсно? Що 70-80-річні бабусі і дідусі виженуть людей зі зброєю? Армія не може, а вони – всі шварценеггери? Знаєте, як деякі з вас, противників виплат тих грошей, пишуть про бунти пенсіонерів? Цитату просто даю: «бунт голодних бабів у Єнакієво виглядає дуже страшно» «а у меня ни работы, ни мужа» «жрать нех..й» «а где бесплатные аптеки?» «почему Горловка получила, а Енакиево нет?» і так далі. Тобто, навіть, незважаючи на увесь цей сарказм, ви вірите??? Ну, тоді мені немає, що вам сказати. Якщо ви дійсно (дійсно!) вірите. Психологічний тиск буде – так. Але це далеко не єдиний і далеко не найголовніший метод звільнення цих територій. Бо, пробачте, поряд з цим ЄС «вводить санкції проти лідерів динири» (вахаха!), а ми купуємо газ і вугілля у Росії. Наостанок. Перед тим, як написати черговий комент в стилі «сдохнитес..кисаминапросились», будьте певні, вони «дохнуть». Мруть. Мруть від голоду і наодинці. Не потрібні країні, в якій жили. То, може, правильніше було б чесно про це сказати? Чесно сказати, що ми здали не тільки території, а й людей? От тільки… Коли Крим здали – почалась війна на Сході. І я не певна, що, коли остаточно здадуть Донбас – не почнуться бої десь під Харковом чи Одесою.

Декотрі достатньо відомі «внутрішні переселенці» з Донбасу натякають, що ті, хто ратує за виплати пенсій мешканцям Донбасу, насправді, – спікери сепаратистів. Тож прошу всіх лідерів ДНР та ЛНР, а також всім відомого Володимира Володимировича підкинути мені за такий «статус» грошенят. Запевняю, що я передам ці кошти тим, хто Україні вже не потрібен.