Я проти безконтрольного фінансування окупованих територій. Але є декілька запитань.

1. Україна хоч раз публічно порушувала питання про порятунок від голодної смерті сотень тисяч своїх громадян на «мінських» переговорах із Росією і терористами?

2. Чи заклав український уряд в сумновідомий закон про особливий статус окремих районів хоч найменші гарантії безпеки, прав і свобод для проукраїнських жителів Донецька і Луганська?

3. Хтось відповів за те, що майно жодного стратегічного підприємства або установи не було евакуйовано (тоді, коли це можна було зробити без жертв);

4. Президент і прем’єр поінформували суспільство про те, як працюватимуть підприємства Ахметова, Звягільського і Ко в сірій зоні? Як буде розподілятися дохід від їхньої роботи між українським бюджетом, кишенями українських чиновників, терористами і московськими кураторами? Скільки отримають на лапу «ДНР» та «ЛНР» за продану Україні вуглинку? Навіщо так далеко заглядати. Як зараз розподіляється прибуток?;

5. У нас побудовано тимчасове житло для сотень тисяч немічних старих? Чи ми хочемо, щоб вони замерзали на смерть на вулицях Дніпропетровська, Львова, Києва чи Харкова?

6. Хто більший зрадник? Той, хто пускає по українській території поїзд «Новоросія» між Донецьком і Севастополем? Чи баба, що стоїть у черзі за російською гнилою морквиною?

7. У нас бюджетники установ, які якимось дивом евакуювалися на вільні території, не голодують? (на ділі співробітники цих установ живуть зараз гірше, ніж зрадники на російських подачках).

8. Хтось оголошував евакуацію із зони АТО (заяви речника прес-центру не рахуються)? І чи могла відбутися така евакуація в умовах, коли державні установи, законна мерія, управління ОДА до останнього робили вигляд, що вони працюють у Донецьку та Луганську?

Є відповіді на ці запитання? Ні? Так давайте зробимо так, щоб зі всього українського суспільства не робили стадо «ватників». У «ДНР» і «ЛНР» лякають населення правосеками, а у нас донецькими пенсіонерами. Будь-яка територія буде українською доти, поки там залишаються наші люди. Особисто я знаю з десяток літніх людей, які між смертю, евакуацією з рідного дому, російської подачкою, виберуть смерть.

Це їхній вибір, скажете? Україна зобов’язана негайно звернутися до міжнародних організацій з вимогою забезпечити можливість державі врятувати від голоду своїх громадян. Висунути пропозицію забезпечити допуск представників національних правоохоронних органів і відповідні гарантії безпеки для проведення обліку пенсіонерів, нездатних самостійно пересуватися, оформлення документів, переоформлення рахунків і так далі (реєстр таких осіб існує). Це просто перший-ліпший приклад, але такі нестандартні кроки могли б допомогти вийти гідно з ситуації.