Наш уряд вперто мовчить про проблеми в фінансовій системі, так, ніби це питання є сакральним та інтимним. З одного боку така практика не дивує, оскільки культивувалась протягом не одного десятка років, а з іншого – в суспільстві зараз величезний попит на реформи у фінансовій системі. І саме робота в цьому напрямі покаже, чи готовий уряд реально боротись із корупцією на державному рівні.

Фактично, на шляху реформ нічого нового придумувати не варто. Свого часу (а це було понад 350 років назад) відомий англійський економіст Вільям Петті порівняв роль фінансів в економіці з роллю кров’яної системи в організмі. За його визначенням основна задача фінансової системи - забезпечувати нормальне функціонування усієї економіки. Починаються проблеми у фінансах (обіг, перерозподіл, трансфер) – це тягне за собою колапс певних секторів або економіки в цілому.

Історично з початку незалежності в Україні була неефективна фінансова система, тому ми час від часу спостерігаємо економічні колапси і один із найбільших, з довгограючими наслідками, почався в 2014 році. Його результатом є: стрімке збільшення рівня безробіття, падіння реальних доходів населення і як результат, зниження купівельної спроможності, стрімка девальвація національної валюти та високі показники інфляції, відсутність притоку іноземних інвестицій і багато інших, не менш приємних наслідків. І причина цього колапсу – зовсім не війна на Сході та анексія Криму (ці території були переважно дотаційними: в них вкладалось більш коштів, ніж вони генерували доходів), а причина у слабкій фінансовій системі, яка не здатна ефективно забезпечувати економіку.

Для прикладу коротко опишу ряд проблем, що лежать в основі слабкої фінансової системи:

1. Перерозподіл коштів. Основним інструментом перерозподілу коштів серед секторів економіки та населення в країні є державний бюджет. Але в Україні з початку незалежності державний бюджет є інструментом збагачення для певної групи людей, а фактично – бездонним гаманцем. Маєш доступ – бери, головне придумай схему, яка забезпечуватиме більш-менш легальне відмивання коштів. Питання жорстокого контролю видатків державного бюджету не піднімається, як і питання посилення кримінальної відповідальності за розтрату державних коштів. Усвідомлюючи свій низький рівень відповідальності перед суспільством, будь-яка людина, яка матиме доступ до коштів бюджету буде націлена використовувати їх для свого збагачення.

1.1. Також перерозподіл коштів державного бюджету відбувається не між секторами економіки, а між сферами інтересів – що гарантує низький ефект від їх використання. Я не пригадаю, коли уряд востаннє обговорював чи прораховував доцільність використання державних коштів в тих чи інших економічних секторах (в середньостроковій та довгостроковій перспективі). Замість моделювання та прорахунку варіантів, уряд приймає спонтанні (переважно популістичні) рішення.

1.2. Постійний дефіцит державного бюджету (перевищення витрат над доходами). Дана проблема змушує завжди шукати зовнішніх шляхів фінансування та залучати кредитні ресурси. Кредити варто залучати лише в економіку розвитку, а не економіку виживання та проїдання, якою є економіка України.

2. Обіг коштів. Надважлива функція фінансової системи, яка наразі малоефективна. ЇЇ паралізує висока частка тіньової економіки та дорогий позичковий капітал (кредити під високі відсотки як для бізнесу, так і для населення). Також не варто забувати, що «корупційні» кошти виводяться за кордон або заморожуються в об’єктах нерухомості та предметах розкоші. На сьогодні цілі сфери економічної діяльності знаходиться у «тіні», а рухів в напрямі зміни ситуації не помітно як і розуміння, яким чином знизити вартість позичкового капіталу.

2.1. Постійна емісія грошових коштів Національним банком України для «підтримання» виконання популістичних програм уряду при падінні реального рівня валового внутрішнього продукту та експорту. «Накачування» економіки за таких умов сприяє росту недовіри до національної валюти, яку населення та бізнес намагається оперативно конвертувати в іноземну валюту, дорогоцінні метали, нерухомість. Таким чином, кошти ідуть не в обіг або створення доданої вартості, а заморожуються.

2.2. Відсутність функціонуючого фондового ринку, багаторівневої пенсійної системи та системи страхування. Адекватна державна політика в цьому напрямі допомогла б залучати більше коштів як для державних, так і для приватних проектів.

Виходячи з того, скільки часу наші міністри, президент та політики приділяють уваги цим проблемам – можна і робити висновки, наскільки фундаментальними і будуть реформи у фінансовій сфері. Протягом 9 місяців роботи уряду «камікадзе» я не помітив не тільки жодних кроків по їх вирішенню, але й жодного їх обговорення. Популізм й надалі продовжує приносити більші дивіденди, чим продумана і монотонна робота. Тому ведення кримінальної відповідальності за популізм – ідея, яка має право на життя.