З приходом нової влади в Україні знову починаються реформи. І їх знову вітають представники міжнародних організацій, які до нас прибувають. Пам’ятаю, ще в 2009 році Міністерство економіки України, яке я тоді очолював, розробило Програму «Україна 2020: Стратегія національної модернізації». Після цього були ще дві Програми в період 2010-2013 років і зараз також Програма «Україна-2020». До 2020 року ще більше 5 років. А ключові проблеми розвитку держави потрібно вирішувати вже в даний час.

«Не боятись (політично) і не красти (економічно) – іншої програми у нас не може бути» – з виступу Масарика в 1913 р. Це дійсно пророчі слова. Чи здатний на це буде новий-старий уряд?

Не так давно прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк мабуть вперше за останній рік, усвідомив всю критичність розвитку національної економіки, спрогнозував її падіння на 7%. Скажу відверто, це може бути дуже оптимістичний прогноз. За великим рахунком, події, які відбуваються в останні місяці на Донбасі, дещо відсунули “у тінь” проблеми української економіки. Єдине, про що активно говорять – про триваючу девальвацію гривні.

Навіть опублікована десь два тижні тому інформація Держстату про те, що річна інфляція (місяць до місяця) в жовтні вже притул наблизилася до рівня у 20% (19,8%), прискорившись із 17,5% за підсумками вересня, а з початку поточного року інфляція склала 19% (за січень-вересень – 16,2%), не викликала особливо бурхливої реакції в суспільстві, експертному середовищі, вітчизняних ЗМІ.

Між тим, прогноз МВФ, Всесвітнього Банку, Нацбанку рівня інфляції за підсумками 2014 року становить 19%, прогноз Мінекономрозвитку – 19,5%. Тобто ми “достроково перевиконали план”, але цей негативний результат не став чимсь несподіваним. Всі вже, схоже, звикли до того, що вітчизняна економіка перебуває в стадії рецесії й навіть змирилися із цим. Як написала в одній зі своїх новел японська письменниця Ісуна Хасекура: “Якщо людина бачить край обриву, ходити поруч із ним не так вже й важко”. І ми продовжуємо ходити. Тим часом, образно кажучи, ґрунт під ногами просідає усе сильніше.

У цьому контексті мені згадався консенсус-прогноз основних макропоказників економічного і соціального розвитку України на 2014-2015 роки, підготовлений на основі опитування провідних вітчизняних економістів і вчених та оприлюднений Мінекономрозвитком 16 травня цього року. Тоді падіння реального ВВП України за підсумками 2014 року оцінювалося в 4,6%.

“Оптимісти” казали про “мінус” 2,9%, “песимісти” – про “мінус” 8%. І останні, на жаль, виявилися праві. Наразі ми маємо прискорення падіння ВВП, яке, за оперативною оцінкою Держстату, у ІІІ кварталі 2014 року склало 5,1%, порівняно з III кварталом 2013 року. Тоді як за підсумками ІІ кварталу 2014 року обсяг ВВП скоротився на 4,6% до відповідного періоду 2013 року. Таким чином, падіння ВВП спостерігається вже 9 кварталів поспіль – з ІІІ кварталу 2012 року, за виключенням ІV кварталу 2013 року, коли нетипова та одночасно сприятлива ситуація в сільському господарстві дозволила українській економіці вийти “в нуль”.

На щось інше годі й було розраховувати, зважаючи на вкрай складне становище, в якому знаходиться Україна. У поточному році вітчизняна економіка потрапила у пастку рецесії, адже всі три потенційних джерела економічного росту – споживання, інвестиції, експорт – демонструють падіння. До речі, про цю загрозу Мінекономрозвитку, в якому працюють грамотні й високопрофесійні фахівці, попереджало давно та неодноразово. Але деякі члени Кабміну, які, схоже, просто “заблукали” в урядових тенетах, вирішили не прислухатися до цих застережень. І дуже даремно.

Для подальшого розвитку нашої країни надзвичайно негативний фон створюють низький зовнішній попит, несприятлива цінова кон’юнктура на світовому ринку вітчизняного експорту (насамперед, це стосується чорних металів та мінеральних добрив), у поєднанні з зовнішньоторговельними обмеженнями від країн-членів Митного Союзу, головним чином – Росії. З іншого боку, маємо посилення економічних проблем, які виникли через ескалацію військового конфлікту на сході країни, анексію Кримського півострову та макроекономічну невизначеність.

Через загострення військового конфлікту в Донецькій та Луганській областях зупинили свої виробничі процеси практично усі промислові підприємства, що знаходяться у зоні АТО (зокрема, гірничо-металургійного комплексу, хімічної промисловості та машинобудування). Це, у свою чергу, через виробничу кооперацію, позначилося на виробничій діяльності суміжних підприємств інших регіонів країни, що призвело до значного ускладнення технологічного процесу та виникнення дуже серйозних логістичних проблем.

За підсумками 9 місяців 2014 року промисловість України продемонструвала дуже погані результати: падіння промислового виробництва склало 8,6% до відповідного періоду минулого року, в тому числі, машинобудування – “мінус” 20,3% (вітчизняний автопром взагалі рухнув на 34,8%), будівництво – “мінус” 17,2%, виробництво коксу та продуктів нафтопереробки – “мінус” 14,9%, хімічна промисловість – “мінус” 14,7%, металургія – “мінус” 13,7%.

До речі, за даними галузевого Об'єднання “Металургпром”, у січні-вересні цього року збитки наших металургів виросли на 5 млрд. грн. Сьогодні, фактично, лише сільське господарство, яке зуміло за звітний період збільшити виробництво на 16% (включаючи +22,8% у рослинництві), ще якось утримує вітчизняну економіку. Але й воно поступово починає “пригальмовувати”: за 10 місяців 2014 року зростання виробництва в АПК скало вже 7,5% (у рослинництві +9,6%).

Посилення геополітичних та економічних загроз також зумовлює відтік інвестиційних і кредитних ресурсів з національної економіки, що провокує подальше зниження міжнародних резервів та накопичення готівкової валюти поза банківською системою. Так, у поточному році вперше, починаючи з 2009 року, отримано від’ємне сальдо за фінансовим рахунком платіжного балансу в сумі 1,6 млрд. дол. Це, у свою чергу, зумовило формування негативного зведеного сальдо платіжного балансу на рівні 4,9 млрд. дол., проти позитивного на рівні 1,5 млрд. дол. у минулому році.

Не можна обійти увагою й скорочення експорту українських товарів на 7,7% за січень-вересень 2014 року, порівняно з аналогічним періодом 2013 року. У грошовому еквіваленті це складає понад 3,5 млрд. дол. Якщо обсяг експорту до країн ЕС збільшився за цей період на 12,3% (або на 1,46 млрд. дол.), і це, безумовно, великий “плюс”, то поставки до Росії скоротилися на 27,3% (або на 3,269 млрд. дол.). Компенсувати настільки величезні втрати нам не вдалося.

Стан справ із внутрішнім споживанням також дуже поганий. Обсяг роздрібної торгівлі, який є ключовім індикатором споживання, у І півріччі 2014 року ще якось зростав, але, починаючи з липня, цей показник пішов у “мінус”. За 10 місяців – вже “мінус” 6,8%, що пов’язано із знеціненням доходів від трудової діяльності: у січні-жовтні реальна заробітна плата скоротилася на 4%.

Військовий конфлікт та кризові процеси в економіці нашої країни формують високі інфляційні і девальваційні очікування як населення, так і бізнесу. Це змушує бізнес підвищувати ціни, з метою нівелювання своїх ризиків, а населення – переорієнтовувати споживчі потреби на більш дешеву продукцію, що, відповідно, додатково звужує попит.

Кажуть, немає пророка у своїй Вітчизні. Не прагну ним ставати, однак, зроблю прогноз деяких макроекономічних показників за підсумком 2014 року:

* скорочення ВВП становитиме більше, ніж 10%;

* інфляція становить 22% (грудень до грудня попереднього року);

* промислове виробництво скоротиться на 11%;

* середньомісячна заробітна плата працівників зменшиться на 7,3%.

Судячи з усього, в 2015 році можна очікувати скорочення реального ВВП на рівні 5%; індекс споживчих цін (грудень до грудня попереднього року) - на рівні 112,0%; індекс цін виробників промислової продукції (грудень до грудня попереднього року) - на рівні 115,0%. Вищевказані темпи зростання ВВП ще не дадуть можливості досягти рівня докризового 2007 року до 2019 року включно.

Не дуже оптимістично, але такі сьогоднішні реалії, такі розміри пастки рецесії, в якій Україна зараз перебуває.

Потрібна цілісна Програма реформування економіки країни на середньострокову перспективу, інакше чергова світова криза знову дуже боляче буде бити по національному господарству. Має бути прийнято Закон України «Про систему Державного планування і прогнозування», який розробило Міністерство економіки України ще в 2008 році.