Майдан змінив життя кожного з нас. І досі продовжуємо існувати в середині підручника з історії. Майбутні науковці дуже заздритимуть, що нам випав час, коли мінялося не тільки життя всієї країни, а й світоустрій. На нашій території зійшлися дві могутні філософії: азійська й європейська. Україна обрала європейську і повстала проти розширення ординської, тоталітарної. Тому Росія так намагається дискредитувати Майдан. А він змінив якість нашого існування.

Стало чітко зрозуміло, що варто боротися за Україну як спільноту вільних людей. Були вагання у 1990-х, у 2004-ому, що є частинками одного великого ланцюга. А Майдан змінив усе. Тоді була пролита жертовна кров. Це завжди нагадуватиме, що наша справа не просто поговорити і розбігтися. Маємо, підписаний кров'ю, союз за здобуття України.

На Майдані був серед митців, з якими працюю, втілюю проекти. Подібні зміни здавалися досить утопічними. Всі розуміли, що щось станеться. Але ніхто не думав, що в таких формах і матиме такі далекі наслідки. Раптом те, про що мріяли, матеріалізувалось. Ми стали свідками створення нової Запорозької Січі. Побачили на власні очі не шароварних, кукольних гайдамаків. Вони з статечного войська перетворилися на справжню бойову одиницю. Митців це не може не вражати. Здавалося, стільки народних архетипів раптом знову розлилися водою життя. Це казка, про яку ми могли тільки уявляти, сталась на наших очах. Художники зрозуміли свою значущість, запалили вогонь революції. Двоє наших побратимів перші кинули коктейлі Молотова на Банковій 1 грудня.

Один із них скульптор, інший - архітектор-дизайнер. Потім виникло угрупування “Мистецький Барбакан”, що стояло навпроти Прорізної. Там відбувались літературні читання, виставки. Коли почалась активна фаза протистояння 19 січня на Грушевського, художники й там виробляли коктейлі Молотова і спеціальні палки “мєнто*оби”, катапульти, спеціальні трубки, що стріляли салютними установками. Такого більше у нашому житті не повториться. Це був час страшний, трагічний, веселий. Найвища амплітуда життя людського духу. Той, хто розумів, що таке трапляється раз на сторіччя, жив кожною хвилиною, як дивом. Всі розуміли, що незабаром цих барикад не буде. Все якось зникне і провалиться в історію. Головним завданням для себе вважав фіксувати, бо народилась нова українська героїка.

До Майдану я був куратором великого проекту “Жлобологія”. З 2005 по 2013 рік в Україні тривало плекання жлоба.

Врешті-решт це дійшло до того, що жлоб почав керувати державою у вигляді президента Януковича. Ми задихалися у такому жлобському соціумі, коли місце героя зайняв антигерой. Вірили, що досліджуючи жлоба, зможемо потім у подальшому створити героя. Жлоб — злодійкуватий, хитрий, брехливий, хамовитий, відповідно герой — чесний, аристократичний, шляхетний. Хотіли створити уже портрет героя. Раптом він з'явився сам. Моя громадянська позиція була у тому, щоб фіксувати це якнайбільше. Тому був проект “Майдан — революція духу”. Започаткували конкурс патріотичного плакату. Сьогодні робимо виставку в галереї “М17”.

Всім хотілося, щоб після Майдану відразу всі будинки стали пофарбовані, дороги зроблені і всі посміхаються. Такого не буде. Змінилась якість людей. Це не помітно для ока, але дуже важливо. Це наче той самий старий із вигляду комп'ютер. Але в нього поставили нові програми, що дадуть можливість запустити нові механізми, заробити гроші і купити собі нові комп'ютери. Зараз суспільство перепрограмовується. Це зміни на внутрішньому ментальному плані. Не можна прокинутись в іншій країні.

Але є небезпека знову зануритись у хаос отаманщини, як століття тому. І натомість знову прийде більш сильна і згуртована імперська орда. Якщо це допустимо, то знову наступимо на ті ж самі граблі. Або розірвемо це коло, зосередимося, і вийдемо в нову якість української держави. Зараз ті, хто мають зброю, будуть організовуватись у загони і формуватимуть певні інституції, що будуть перебирати на себе функції влади, якщо влада не буде справлятися, з покладеними на неї, зобов'язаннями. Це небезпечно, бо призведе до скочення з відкритого демократичного процесу у бік дійсно хунти, яка буде нав'язувати силовий варіант розвитку. Якщо наша еліта не зрозуміє всієї серйозності ситуації, тоді їй кінець. Але тоді ми опустимось на щабель нижче у суспільному розвитку. Буде панувати виключно мова ультиматумів, сили. Навіть якщо проукраїнської сили, це буде цивілізаційний відкат назад.

Як цьому заради “звичайним” українцям? Можна, звісно, жити проблемами світу. Це атавізм совка, хто “впереди планеты всей». У тебе в під'їзді лампочка не горить, він запльований, захарканий. Біля будинку паркани покосилися.

Вкрути лампочку, вичищи під'їзд, пофарбуй паркан — і твоє життя стане кращим. Змініть все те, що в зоні вашої компетенції. Перестаньте дивитись російські серіали, купуйте українські продукти. Можна не чистити зуби чи не голитися через те, що нема настрою, бо держава гине. Насправді гинете ви, бо у вас з рота пахне часником, у вас не випрана сорочка. Та подивіться на себе. Почистіть зуби, виперіть білизну, прочитайте якусь книжку. Налагодіть спершу особисте життя, і державі буде краще.