На 24-му році незалежності українці фактично не керують власною державою ні в політичному, ні в соціально-економічному аспекті, а нинішня влада дотримується курсу з недопущення етнічних українців до важелів управління та прийняття важливих рішень. Призначення в уряд іноземців – ніщо інше, як нав’язування українцям комплексу меншовартості та подальша культивація цього комплексу.

Насправді такі ініціативи з боку влади свідчать про те, що вона намагається нав’язати думку: українці неспроможні керувати своєю державою, проводити рішучі реформи, боротися з корупцією і взагалі визначати стратегію розвитку країни і власну долю. Або ж українців свідомо не хочуть допускати до керівництва країною з певних міркувань. Таке тенденційне мислення влади нагадує мені світогляд окупаційних режимів, які завжди вважали українців нижчим сортом і не дозволяли їм займати керівні посади.

Мені не зрозуміло, за яким принципом будуть віддавати посади іноземцям і як вони зможуть щось змінити в Україні? Чому взагалі іноземці мають за нас будувати нашу країну? Вони нічим не зобов'язані українцям і працювати за копійки точно не будуть. У всіх країнах успішні реформи, які виводили держави на передові рубежі, робили патріотичні та свідомі представники місцевого етносу. У нас вже був іноземець – лижний інструктор в період правління Януковича. Також в нашому уряді і не тільки працювали іноземці з Росії. Результати «роботи» таких спеціалістів на благо держави відомі. Для мене очевидним є те, що поки українці не візьмуть свою долю і долю своєї країни у власні руки, змін на краще чекати не варто.

Сьогодні, 1 грудня, ми відзначаємо чергову річницю відтоді, коли на референдумі 1991 року українці чітко висловилися на підтримку Акту про державну незалежність. Однак, обставини склалися так, що не вони керують країною. І зараз це чітко прослідковується. Провідні посади в державі сьогодні займають не представники української нації. Не українці приймають найважливіші рішення у сфері політики та економіки. Українська нація, як і в часи бездержавності, не є господарем у своєму домі, а радше є колоніально залежною туземною спільнотою.

Українці, як і індіанці в Америці, зараз мають можливість хіба що тішитися своїми традиціями, фольклором, носити національний одяг і співати пісні. Але влада у державі належить не їм. Економікою і політикою України керують олігархічні групи та їх маріонетки і представники на вищих державних посадах, завдячуючи яким ми маємо найнижчий рівень життя у Європі, а кількість населення невпинно скорочується. Ось що означає не бути господарем у своєму домі і мати комплекс національної меншовартості.