Одна й та сама метафора одночасно спала на думку декільком людям.

Україна - це великий літак без пілотів, що некеровано падає. Поки що повільно втрачає висоту, не всім видно.

Пасажири економ-класу - це простий народ. Одні ще захоплено дивляться бортові телевізори, інші вже розуміють, що справи кепські, але нічого не можуть вдіяти. Багатьох вже почало нудити.

Деякі найдурніші вистрибують з літака без парашутів. Це сепаратисти.

Пасажири бізнес-класу - це бізнесмени, їм все вже зрозуміло. Вони забралися до багажного відділення та викидають багаж, сподіваючись, що це полегшить літак і поверне йому плавну траєкторію. Хтось приготував заздалегідь парашути і тепер спокійний. Але таких порівняно небагато.

Пасажири першого класу - це політики. Вони захоплено продовжують мінятися кріслами, пити шампанське та лаяти стюардес за те, що ікра не свіжа.

І лише купка філософів, інвестбанкірів та громадських активістів вдерлася до кабіни пілота. Не маючи особливих знань щодо керування літаком, вони смикають за різні важелі та роздивляються прилади, намагаючись зрозуміти, як вирівнятися.