Ватажок угруповання «ЛНР», що визнане в Україні терористичним, Ігор Плотницький

Свято неслухняності: витік кваліфікованих кадрів і тотальний непрофесіоналізм управлінців на всіх рівнях можуть найближчим часом повністю паралізувати соціальну сферу навіть відносно благополучних «столиць» захоплених терористами частин Донбасу.

Ватажки так званих «народних республік» щосили прагнуть створити ілюзію, що мирне життя в захоплених містах Донбасу потихеньку налагоджується. «Ще трохи, і ми тут заживемо краще, ніж решта України», – стверджують Плотницький і Захарченко у своїх зверненнях до населення.

Але виходить у них погано. Навіть там, де вибухи чути лише на околицях, жителям не можуть надати найнеобхіднішу допомогу. Виявляється, мало роздати друзям і кумам посади «міністрів» і «народних мерів»! Зараз нова «республіканська еліта» усвідомлює неприємний для себе факт: виявляється, соціальна сфера трималася не стільки на них, скільки на простих працівниках, які зовсім не відчувають бажання гарувати на «ДНР»/«ЛНР» за пайки.

Днями, 3 грудня, Маноліс Пілавов, колишній перший заcтупник Луганського міського голови, який співпрацює з сепаратистами, провів своє перше засідання уже в ролі «народного мера» Луганська.

За словами очевидця, який поділився цією інформацією з автором цієї статті, міський чиновник почав «за здравіє»: за словами Пілавова, у Луганську почали виплачувати зарплату (близько 1000 гривень на руки – ред.) вчителям, а незабаром обіцяють виплати медикам.

Однак на закритій частині засідання, звідки вигнали представників ЗМІ, луганський «народний мер» розповів, буквально, наступне: «Ситуація з охорони здоров’я в Луганську – в критичному стані. Незважаючи на те, що на нарадах у «Раді міністрів» рапортують про успіхи, насправді все дуже і дуже погано. Із 7-ї міської лікарні (раніше, один із найкращих лікувальних закладів Луганська – ред.) розрахувався останній анастезіолог. Колектив лікарні звертається до нас, вони не знають, що робити. Будемо наступного тижня збирати всіх головних лікарів, розробляти якусь стратегію і підемо до «міністра»...

До речі, за місяці під владою «ЛНР» бюрократичний апарат в Луганську роздувся до непристойних розмірів. Раніше головлікар вирішував свої проблеми в міському управлінні охорони здоров’я і тільки в надзвичайних випадках був змушений звертатися до мера. Зате тепер будь-якому керівникові доводиться не тільки обходити міськраду і «народного мера», але потім ще і йти на уклін до відповідного «міністерства» і до «голови республіки» Плотницького. До речі, не факт, що питання вирішать – адже вище міського рівня панує тотальна некомпетентність. «Міністри» – це колишні бойовики так званої «Армії південного сходу» або їхні знайомі, які взагалі не мають жодного управлінського досвіду.

І ця чиновницька надбудова паразитує на постраждалому від війни місті, чиї жителі кілька місяців живуть впроголодь.

Хаос у системі освіти

Також, за словами Пілавова, настав повний хаос у системі освіти Луганська.

«У кожній школі відбуваються маленькі війни, – каже він. – Часто буває так, що наше управління призначає директором одну людину, а «міністр» – іншу. У підсумку в кожній школі з’являються різні угруповання, які займаються не навчанням дітей, а розбірками. Я говорив Ігорю Венедиктовичу (Плотницькому – ред.), що у нас назріває бунт. В Антрациті все було штучно, там козаки людей змушували виходити, а у нас і змушувати не треба буде, самі все вийдуть!..»

Проти «міністрів» бунтують навіть невизнані Україною луганські виші.

Так студенти та викладачі колишнього ЛНУ імені Тараса Шевченка написали звернення до «голови ЛНР», де зажадали відставки «міністра освіти, науки, культури та релігії» Лесі Лаптевої, яку звинуватили у самоуправстві.

«Наш колектив обурений фактами перевищення посадових повноважень «міністра» Лаптевої, її некоректною поведінкою щодо професорсько-викладацького складу університету, її необдуманими вчинками і авторитарними методами керівництва, які, безумовно, завдають непоправної шкоди всій освітній системі Луганської народної республіки», – йдеться в заяві.

За словами працівників університету, всіх компетентних викладачів і завідувачів кафедрами просто звільняють, щоб натомість прилаштувати наближених.

Абсурду ситуації додає факт, що скандал розгорівся навколо навчального закладу, який видає своїм студентам дипломи, невизнані жодною країною світу.

Однак, це тільки верхівка айсберга. За керівні посади йде безперервна боротьба, але скоро і керувати буде ніким: водночас компетентні фахівці продовжують тікати з Луганська всіма правдами і неправдами.

Така ж ситуація склалася і в Донецьку. Автор нещодавно спілкувався з лікарем-переселенцем, який кілька разів намагався виїхати зі «столиці ДНР». Спочатку йому навідріз відмовилися видавати трудову книжку у відділі кадрів, потім у доктора була довга неприємна розмова з новим головним лікарем, призначеним бойовиками за «політичну благонадійність». Коли ж і погрози не допомогли, бойовики нагрянули додому до лікаря з обшуком – перевіряли, не виніс він раптом щось зі свого робочого кабінету. Зрештою, машину лікаря намагалися розвернути на одному з блокпостів. Все ж медик зміг вирватися з цього кошмару і досить швидко працевлаштувався в Дніпропетровську.

А тим часом «міністри», не справляючись з ситуацією, видають укази, які заганяють приватників в обезлюднені бюджетні структури. Так «міністр охорони здоров’я ЛНР» Лариса Айрапетян 6 грудня видала документ, що нагадує більшовицькі директиви 20-х років минулого століття:

«У зв’язку з Указом Глави Луганської Народної Республіки Ігоря Плотницького №43 / 1/01/11/14« Про введення заборони на здійснення приватної медичної практики ...» Міністерство охорони здоров’я Луганської Народної Республіки звертається до керівників приватних медичних структур і фахівців, які займаються приватною медичною практикою з проханням взяти участь у відновленні роботи медичних установ Республіки і перейти на роботу в лікувально-профілактичні заклади ЛНР у зв’язку з дефіцитом фахівців з вищою і середньою спеціальною медичною освітою».

Враховуючи, що бойовики в Луганську у листопаді заборонили приватну медичну практику, охочих влитися у лави голодних бюджетників «ЛНР» практично не залишилося.

Чи можна змусити людей працювати насильно, як кріпаків, з місяця в місяць годуючи обіцянками і казками про «Новоросію» замість зарплат? Ще трохи, і соціальна сфера в Луганську і Донецьку повністю обвалиться – всі фахівці втечуть, залишаться тільки фейкові бюрократичні «міністерства».