Напередодні упіймав одного дєятєля, шоб не казати міністра, притиснув його до стінки і так нєжно шепочу йому на вухо:

"Коли ви, падли, дасте статус нашому Батальйону "ОУН"?"

А він мені:

"Гуменюк, можеш мене тут убити, можеш мене тут трахнути (розмріявся, стерво), але ми ніколи не дамо статусу Батальйону "ОУН".

"Цікавий поворот мислі. Це ж чому?"

"А досить з нас правосєків, якими кацапських дітей люкають. Якшо ми створимо оунівський батальйон, нас в Москві та світі неправильно поймуть.

Скажеш ше слово – б*ю.

"От якби ви назвалися інакше, наприклад, «Говерла» або «Червона рута» - був би другой разгавор».

«Ах ви засранці. Ви й досі не можете вільно пукнути без того, шо про це подумає Путін.

Звикли все життя тихо бздіти під ковдрою. Ну що ж. Ми хотіли по-доброму. Бачу, не хочете.

Значить, доведеться вас справді трахнути. Тільки не так, як ви про це мрієте, а по-справжньому. Витрахати вас із влади, з грошей і з країни. Тобто трахнути вас за всьо.»

Ось такий мужской разгавор.