Вчора ввечері я повертався додому з церковного богослужіння. На кінцеву зупинку нарешті підійшла «маршрутка», і я із задоволенням зайшов у теплий автобус. Ще більше мене потішила наявність вільних місць. З величезною радістю я сів, відкрив свій Macbook Pro і продовжив читати pdf'ку чергового випуску журналу «Вокруг света».

Спершу я «проковтнув» статтю про свіже дослідження від відомого фізика Фрімена Дайсона і спеціаліста у галузі комп'ютерних наук Уільяма Пресса щодо теорії ігор. Виявляється, існують стратегії, користуючись якими, гравець може впливати на виграш противника, незалежно від дій останнього. Наступною стала стаття про припустимість застосування в одному дослідженні різних наукових методів. Потім я розглядав інфографіку Нобелівських перемог різних країн у всіх існуючих номінаціях.

На жаль, моєму науково-популярному зануренню заважала одна річ. Буквально перед відправленням автобусу до нашої квазігрупи приєдналися два персонажі, які й стануть «цвяхами» майбутньої сюжетної лінії.

Один з них тримав в руці пляшку пива, але поводився доволі стримано, у порівнянні зі своїм товаришем. Той був яскравим втіленням всіх існуючих анекдотів і уявлень інтернет-публіки щодо гопників: спортивний одяг, вираз обличчя на мінус 100 балів IQ, відповідна манера спілкування (обов'язковий тупуватий смішок після кожної короткої фрази) тощо.

Його мова була щедро пересипана нецензурною лайкою. Гучність оповіді дозволила всім пасажирам ознайомитися з перебігом життя цього персонажа протягом останніх двох діб. Після п'яти хвилин звукового супроводу нашого маршруту я зрозумів, що читати далі немає змоги. Я закрив свій ноутбук і сконцентрував увагу на головному клоуні маршрутного таксі.

В мені кипіла боротьба між бажанням змусити бидлана стулити пельку - і страхом отримати по фізіономії. Крім мене, в автобусі сиділо ще четверо-п'ятеро мужиків, які за бажання легко відлупцювали б уродженця вулиці Меблева смт. Коцюбинське. Але вони були настільки ж мовчазними, наскільки й кремезними - і робили вигляд, що в автобусі нічого такого не відбувається, і їх це не стосується.

Гопник відверто глузував з цієї відстороненості інших пасажирів. Спершу він жартував, що зараз його закопають на цвинтарі (наш автобус по маршруту проїжджає цвинтар), а потім додав, що тут, схоже, усіх все влаштовує. Мене остаточно розлютили слова, що йому соромно лише перед однією жінкою за свою поведінку: він відверто «срав на голови» людішкам, а вони мовчазно з цим погоджувалися.

Микола МАЛУХА jesfor