Рік тому, в цей вечір Самооборона Майдану готувалась відбити штурм. Ми заливали водою підходи до Майдану, зміцнювали барикади. А в першій ночі, коли ми виконували гімн, почалась масована атака на Майдан. На нас із чотирьох боків йшла багатотисячна навала. Чисельно сили оборонців Майдану і нападаючих були разюче нерівні. Проти нас - дресировані й екіпіровані спецпризначенці, ВВ і Беркут.

Всіх дівчат і жінок відвели до сцени. Там вони разом з священиками молилися. Мені ж довелося зі сцени віддавати команди (звідти було найкраще видно диспозицію) і тут же кидатись на лінію зіткнення Самооборони і чорної тьми нападаючих.

На вже історичних фотографіях гостро видно символізм того бою: ніби світяться будівельні помаранчеві каски майданівців, що стримують мутне море чорних шоломів нападників. Битва світла і тьми…

Атаки били хвиля за хвилею. І били дзвони Михайлівського… А під ранок МИ перейшли у наступ. І до світанку нового дня ми очистили Майдан. Ми перемогли.

Це була містична ніч. 

Ми втримали Майдан рік тому. Так, після цього були втрати, були криваві закони 16 січня і смерті Героїв Небесної Сотні. Та 11 грудня зранку ми вже мали головне – досвід перемагати. Перемагати в умовах, коли здавалося б – перемога не можлива. 

Цього ранку ми заклали фундамент нової України, фундамент наших майбутніх перемог.

Слава Україні!