Учому причини падіння довіри людей довлади в державі? Якими мають бути підходита принципи нової політики, яка б виражалаінтереси громадян і суспільних груп?Тези виступу на Регіональному кругломустолі у Львові 21 вересня 2012 р.

Впродовжмайже всього періоду незалежності народУкраїни і український народбуливідчуженими відтворення та керівництва державою.

Спочаткувладу утримувала посткомуністична номенклатура,яка просто модифікувала форми здійсненнясвоєї влади.

Післяпроведення приватизації-прихватизаціїноменклатура трансформуваласяу олігархію,яка править Україною до сьогодні.

Олігархіяправить двояко:

• вона володіє більшістю колись загальнонародного майна;

• через політичні партії, які (із значущих) практично чи не всі представляють її інтереси, здійснює адміністративні функції у країні чи не всьому їх об’ємі;

Жменькасімей володіє 90% власності і всімаорганами держави.

Народ –відчужений.

Ународу України та українського народудержаву просто вкрали. Спочатку приватизуваливласність (накінець 1990-х) а потім приватизувалидержаву (остаточно2010 року).

Але цевідчуження не є тільки здобуткомНезалежності України. Це результатісторичного розвитку. Україна впродовжвіків була звичайною, можливо периферійною,центральноєвропейською державою. Ібільшість суспільних процесів у нійпроходили відносно синхронно з такимиж процесами у інших центральноєвропейськихкраїнах. Про які процеси йдеться? Я ведумову про розвиток відносин власностіі розвиток врядування. Доступ до власностіставав щораз ширшим. Так само і розширювавсяі доступ до здійснення влади у їїнайрізноманітніших проявах. Йдетьсяяк про питомі українські традиціїврядування та володіння, так і про ті,що імпортувалися з Европи – як от«магдебурзьке право», шляхетськесамоврядування, вибірність королівРечі Посполитої і т.д.

Однак післявійн Хмельницького 1648 року доступ доврядування різко звузився. Українапопала у абсолютистську монархіюсхідного типу. Вся влада була жорсткоцентралізованою – зрештою так у Росіїє й досі. Відбулося відчуження навітьшляхетської верстви від врядування.

Та при цьомувсе ж не був до кінця зруйнований інститутприватної власності. Тому здійсненнявлади через володіння власністюзалишалося.

Другий етапвідчуження народу він здійсненнябудь-якої влади – чи то через и то черезадміністрування чи то через володіннявласністю – наступив з більшовицькоюреволюцією 1917 року. Саме тоді інститутприватної власності був знищений. Народвідчужили від власності.

Але 1991 рокуненаче відбувся колапс комуністичноїсистеми «загальнонародної власностіта народовладдя», а насправдіякнайжорсткішого відчуження народувід будь-якої власності і будь-якоївлади. Тут варто згадати ті країни, децей принцип був реалізований більшпослідовно, ніж у СССР – Північну Кореюта Камбоджу – і все стане ще очевиднішим.

Отож 1991 рокупоявилася надія, що народ поверне собіправо на власність та владу, повернеповноцінний інститут власності відносносправедливо розподіливши те, що називалося«загальнонародною власністю». Всезавершилося аферою з майновимисертифікатами та «прихватизацією» -номенклатура разом з криміналітетомзабрали собі все. Ба більше – інститутвласності запрацював вибірково – тількидля тих, хто дійсно мав можливість,користуючись своїм становищем, причетністюдо номенклатури чи криміналітету.Натомість для колишніх колгоспників,тепер селян – він так і не введений,номінальними земельними паями вони неможуть вільно розпорядитися і досі –як агнці вони чекають на черговий виток«прихватизації» та відчуження відземлі.

Резюме– 1991 року інститут власності не повернулиу повній мірі.

Та булаілюзія, що повільно вдасться розширитихоча б рівний доступ широких мас, народудо здійснення врядування, державотворення.Однак і державу нам будувала номенклатура– спочатку «група 236», потім головнийдержавотворець – Леонід ДаниловичКучма. Він заклав основи держави, де всяповнота влади належить новесенькомупрошарку олігархів– а це дійсно кількадесятків сімей.

Резюме– 1991 року народ не повернув собі інститутдержави.

А що таке –повернення народу інституту власностіі народу повернення інституту держави?Це, якщо спостити, здійснення буржуазноїреволюції, революції середнього класу,а не контрреволюції олігархату. Бо частоі олігархів плутають з буржуа, забуваючи,що буржуа (фр.bourgeoisie) це і власник ігромадянин – громадянин міста (фр.Bourg).

Буржуаце і власник, і буржуа – це громадянин.

У результаті21 року незалежності ми отрималидеформоване суспільство, де 80% народуперебуває за межею бідності, 19% зародковогосереднього класу бореться за виживання,а мізерна чисельно олігархія – жирує.Останнім часом це починає нагадувати банкет під час чуми.

Чибули спроби змінити ситуацію? Так –були. Помаранчеві події 2004 року і булипершою спробоюсереднього класу заявитисвої претензії на інститут власності,право на власність і заявити своїпретензії на самоуправління. Однакпісля перемоги так і не було створенополітичних інструментів, які б закріпилиздобутки перемоги. І відбулася олігархічнаконтрреволюція. Олігархат повернувсобі влітку 2005 року ексклюзивне правона здійснення влади через власність ічерез адміністрування. Президент ВікторАндрійович Ющенко так і не зрозумівсуті соціальних процесів у тогочаснійУкраїні і знову поставив, як і Кучма, наолігархів.

Апотеозомолігархічної контрреволюції сталопрезидентство Віктора ФедоровичаЯкуковича, який не лише приведений довлади олігархатом, але й, врахувавшидосвід 2004 року, всіма силами придушуєсередній клас як свого головногосупротивника.

Та все цеаналіз. А який вихід з ситуації у якузагнали Україну?

Спочаткупотрібно чітко усвідомити, хто ж єголовним супротивником українськогосуспільства. Як на мене, то ним є олігархат.І немає «нашого» чи «доброго» олігарха,як гадав Ющенко чи й досі гадає багато-хто,хто і досі причисляє себе до демократичноготабору.

Учому природа та сила олігархату? Олігархіявиникає як результат монополії надоступ до власності і влади. Тількирозбивши монополії ми можемо справитисяз олігархами. Монополіст у тій чи іншійсфері економіки неминуче стане небезпечнимдля суспільства, бо контролює його, інеминуче стане монополістом у політиці. Така логіка монополій таолігархій.

А томупотрібне жорстке антимонопольнезаконодавство, законодавство, якепрацює, потрібне запобігання різногороду рейдерству, рівний доступ до законувсіх громадян, впровадження принципузмагальності та конкуренції.

Єдиноюсуспільною верствою, яка може змінитисистему влади в країні і призупинитивигідне олігархату сповзання донапівдиктатури є середній клас.Пробудження середнього класу і маєбути, як на мене, головним політичнимзавданням сьогодення.

Тарас ВОЗНЯК