Тіло європи схоже на тіло дитини. Вона м'яка і безвинна, її дороги - як дитяча гладенька шкіра, її маленькі містечка схожі на дитячі майданчики, її мініатюрні громадяни у минулому були кольоровими фігурками в іграшкових магазинах.

Їі ратуші - це палаци фей, її церкви - це замки добрих чаклунів, її кав'ярні - казкові підземелля. Казка та магія - частина її іміджу. Навіть Ван Ромпей був більше схожий на доброго гнома, ніж на президента європейської ради. Мало хто знає, але на візитці у нього було написано: ''ван ромпей, король ельфів (тільки тссссс)".

Європу називають старою, але ж ні - вона просто хоче знову стати дитиною, доброю та мирною. Ти їдеш машиною амстердам - брюссель, ти бачиш біля самого автобану на траві стадо овець (!) прямо серед міста (!), ти думаєш, що це муляж, винахід еко-урбаністів, геніальна колективна скульптура, але раптом вівці починають рухатися, і ти розумієш, що вони - справжні.

Бо Європа хоче бути оточеною звірятками, як дитина перед сном. Як погано, що приходять злі дяді і турбують її солодкі сни. Не треба злих дядь.

Є якась слабкість у цій дитячості. Але є в ній якась людяність. Якесь світло, якесь небажання більше нікому шкодити.

Європа - це бенджамен баттон, який проживає своє життя у зворотному напрямку.

І справді. Не треба злих дядь. Від&%-$+іться від нас