Призначення Олександра Турчинова Секретарем РНБО стало потужним кроком Президента України, який в останній час демонстрував доволі небагато успішних кроків в плані вирішення проблем війни на Сході України, щодо стабілізації ситуації в регіонах України та зміцнення обороноздатності перед лицем реальної російської загрози.

Суть РНБО

Турчинов є вже 11-тим секретарем РНБО з моменту її заснування в 1996 році.

Дивлячись на ретроспективу існування РНБО, можна дати суб'єктивну оцінку її керівникам.

Найкомпетентнішими її секретарями були Володимир Горбулін та Євген Марчук. Найменш компетентним секретарем була Раїса Богатирьова. Водночас вона ж була секретарем, що очолював цю структуру найдовше з усіх. Водночас вона ж нанесла найбільшої шкоди обороноздатності країни. Саме при її секретарстві Україна фактично роззброїла армію і довела її до майже повної небоєздатності.

Найбільш інтенсивну роботу РНБО здійснював за секретарства Андрія Парубія, коли потрібно було відновлювати боєздатність армії, розпочинати і вести інформаційну війну проти Росії, вступати і вести економічну війну проти Росії, вести програшну боротьбу за Крим в ситуації патріотичного тиску революційної української громади і починати відстоювати Схід України в ситуації низької боєготовності українських силових підрозділів.

Новий секретар РНБО Олександр Турчинов призначений в важкий час для України – на тлі гострої геополітичної, економічної та соціальної кризи. Коментатори цього призначення чомусь торкалися лише політичних аспектів – які політичні конфлікти тут наявні та як вони можуть вирішуватися.

Аналіз цього призначення має виходити з зрозуміння того, що таке РНБО в структурі української влади і навіщо вона потрібна. Історія існування РНБО показує, що не всі Президенти в принципі розуміли мету цієї структури та способи її функціонування.

РНБО виник як результат недолугості конституційного мислення української еліти. Необхідний координаційний і контролюючий орган всередині виконавчої влади по відношенню до ситуації безпеки та війни. Оскільки виконавча влада в Україні розділена на Президента і його Адміністрацію та коаліційний Уряд (який в історії незалежної України то був ближче до Президента, то був ближче до Парламенту, як от зараз).

Власне така розділеність виконавчої влади є доброю для розподілення корупційної ренти між різними гілками виконавчої влади. Але така розділеність стає зовсім поганою, коли мова заходить про міжнародні та внутрішні небезпеки, а також про стан війни.

Зробити виконавчу владу цілісною нам вже який десяток років не вдається. Тому будемо приймати доцільність існування РНБО в якості органу координації та контролю, але при цьому пам'ятатимемо, що в разі цілісної виконавчої влади стане можливим орган безпеки, який повністю буде підпорядкований голові виконавчої влади, хто б ним не був – Президент чи Прем'єр-міністр.

Виклики РНБО

Які виклики сьогодні стоять перед РНБО і які рішення щодо них українська громада очікує?

Перший виклик, відсутність Метабезпеки України – порушення Україною геополітичної рівноваги у світі та "ядерна парасолька" для України.

Президент і депутати Парламенту традиційно уникають серйозної розмови щодо цього питання.

Можна звичайно, як це робить наш Президент, ні з ким не порадившись, заявити:"посиленням безпеки в сучасному світі у 21-му столітті є не ядерна держава". При цьому розуміючи, що впродовж по меншій мірі шести років, Україна в НАТО не вступить, гарантії Будапештського меморандуму більше недійсні, а статус "союзника США поза НАТО" ніяких ядерних гарантій не дає.

Виникає питання, яке я досить чітко сформулював в статті "Ключове питання безпеки України", – яка "ядерна парасолька" для України буде існувати впродовж наступних найближчих років? На це питання українська еліта відповіді шукати не хоче – вона знову і знову відкладає розмову з цього приводу.

Скажу чітко і різко – ніхто сьогодні Україну від ядерного удару Росії захистити не може. Всілякі способи уникнути розмови з цього приводу, зробити гучні заяви, що такий захист нам в найближчий час не знадобиться – це зрада суспільних інтересів України.

Щодо "ядерної парасольки" українська політична еліта займає таку ж саму позицію, яку вона займала щодо армії протягом останніх років – оскільки армія Україні не потрібна, бо ніхто з нами воювати не збирається, то значить її можна робити небоєздатною.

Це власне той найперший виклик, який стоїть перед РНБО – знайти відповідь на питання про "ядерну парасольку" України впродовж найближчих наступних років.

Прийняти цей виклик для РНБО означає зробити важкий вибір – або власна ядерна зброя, або негайний вступ до НАТО. Будь-які гарні заяви Президента чи інших політиків в сенсі "і ядерної зброї нам не потрібно, і в НАТО ми будемо не скоро", потрібно вважати безвідповідальними.

Причому це означає не тільки знайти відповідь на виклик, але і обговорити її з експертами і досягти розуміння з депутатами Парламенту та Урядом.

Другий виклик, який має прийняти РНБО, це виклик визначення статусу сепарованої території України.

Крим окуповано Росією, і про це є закон України.

Схід України знаходиться в невизначеному статусі. І про це досі немає ані указу Президента, ані закону Парламенту, ані рішення Уряду.

Дві моделі вирішення цього питання я описав в статті "Який мир потрібен Україні?"

Окрім того, існує ще дуже мутне, сире і нерозроблене уявлення про децентралізацію України. Розуміння послідовності в цьому процесі – люстрація, самоврядування і тільки потім децентралізація – у багатьох політиків Парламенту відсутнє. Стихійна децентралізація в регіонах може відбуватися саме через відсутність такого розуміння в Парламенті.

Прийняти цей виклик для РНБО означає випрацювати модель існування зміненої (частково окупованої, частково сепарованої) території України, обговорити її з експертами і досягти єдності у цьому розумінні з Парламентом.

Третій виклик, який має прийняти РНБО, це виклик економічної та інформаційної війни з Росією. В посланні Президента є розуміння, що завершення збройної війни на Сході України водночас не означає завершення конфлікту з Росією. Це означає перехід збройної війни України з Росією у війну економічну та інформаційну.

Іноді не зовсім вірно цю ситуацію називають намаганням Росії дестабілізувати ситуацію в Україні. Особливо на рівні публічного дискурсу нам не варто називати війну Росії проти України дестабілізацією. Навіть в разі миру на Сході України, у нас буде саме війна Росії проти України – економічна, інформаційна, терористична, агентурно-заколотна з постійною небезпекою відновлення збройної війни.

Багато аспектів цієї проблеми я описав в статті "Що за війна в Україні?".

Прийняти цей виклик для РНБО означає вступити в усі ці форми війни, які від нас нікуди не дінуться, навіть після припинення збройного конфлікту на Сході України.

РНБО має прямо і безпосередньо не тільки прийняти цей виклик, не тільки обговорити його з експертами, але переконати журналістів у необхідності вести інформаційну війну і переконати бізнесменів вести економічну війну.

Тобто цей виклик набагато масштабніший, ніж ми його собі представляємо, бо це виклик нашій демократії, нашій свободі, нашій внутрішній громадянській довірі.

Інформаційна війна є безумовно відходом від демократичних норм вільного інформування суспільства. Отже редакційні політики ЗМІ, що займаються контрпропагандою повинні бути відкриті. Відхід від норм демократичного інформування має бути зафіксовано у вигляді документів. Журналістів, які займатимуться контрпропагандою, має бути попереджено, що після закінчення пропаганди, вони років 5 не матимуть права працювати у вільних українських ЗМІ. І т.д.

Контрпропаганда це те гівно, в яке ми маємо занурити частину журналістів, бо Україні потрібно виграти інформаційну війну з Росією. Для журналістської професії контрпропаганда це токсична річ. Журналістам-контрпропагандистам потрібно передбачити період реабілітації після закінчення їх роботи. Їх робота неприємна, але потрібна. Цих журналістів мають поважати інші журналісти.

Як показав досвід створення міністерства інформаційної політики України, журналісти дуже критично поставилися до цієї ідеї і до майбутньої роботи міністерства. Причому таке ставлення журналістів вірне, бо міністерство названо невірно, і його функції контрпропаганди не від'єднані від функцій інформування.

Отже цю ситуацію потрібно змінювати – сфери інформування і контрпропаганди потрібно не тільки розрізняти в уявленні і публічному поясненні, але і структурно розрізняти. Над відокремленням процесу контрпропаганди від процесу інформування потрібно багато попрацювати.

Отже окрім інформаційно-аналітичної служби в структурі РНБО має з'явитися Департамент контрпропаганди. Тобто в РНБО має з'явитися структура, що відповідає за "інформаційну безпеку країни".

Так само і з економічною війною. Важко переконати бізнесменів, які затратили багато зусиль на налагодження бізнесу з Росією, переорієнтувати їх бізнес. Тут потрібна державна допомога. Це втрати і збитки, яких ми будемо вимагати від бізнесменів в обмін на їх патріотичність. Але їх патріотична позиція має бути підкріплена державною допомогою і публічно надаваними компенсаціями.

Тут має попрацювати і Торгово-промислова палата, і Антимонопольний комітет, і РНБО. Вочевидь доведеться передбачити в структурі РНБО окрім Департаменту з питань економічної та соціальної безпеки Департамент з питань переорієнтації українського бізнесу. Тобто в РНБО має з'явитися структура, що відповідає за "безпеку вітчизняного бізнесу".

Публічні аспекти безпеки України

Впродовж останнього часу Президент Україна не дуже намагався вирішувати ці проблеми, підміняючи випрацювання важких і складних відповідей гучними простими заявами.

Зараз РНБО має чітко зрозуміти, що його завдання набагато ширші, ніж робота всередині адміністративної структури виконавчої влади. Не виносячи ці проблеми на всезагальне експертне обговорення, не працюючи з депутатами, експертами та бізнесменами, ці проблеми вирішити неможливо.

Безпека України вкорінена в уявленнях її еліти. Якщо не змінювати ці уявлення, то невизначеність щодо безпеки в Україні буде зберігатися і надалі. Робота РНБО з уявленнями експертів, політичної та бізнесової еліти – найважливіший компонент безпеки.

Це означає ще одну зміну структури РНБО – вона має отримати Департамент публічної комунікації – для роботи з депутатами, експертами, бізнесменами і т.д. Тобто в РНБО має з'явитися структура, що відповідає за "публічні аспекти безпеки".

Нові часи, нові виклики, нові проблеми – нова структура, нові форми роботи та нові підходи РНБО.

Українська громада дуже сподівається на РНБО. На інноваційну РНБО. На публічну РНБО.