Боротьба за незалежність, економічна нестабільність та безкарна влада змушували українців виходити на протести. Це лише ззовні ми терплячі та витривалі. Але коли перейти межу - готові йди до кінця. Разом і до кінця!

На скільки українці ідейні стало очевидно ще до здобуття незалежності. Тоді за студентами, які оголосили голодування проти підписання Союзного договору, вийшли тисячі людей. Це увійшло в історію Незалежної України як “Революція на граніті”. Владу, яка ще належала комуністам, змусили піти на поступки і задовольнити декілька вкрай важливих вимог.

їЦе стало ще однією подоланою сходинкою, необхідною для здобуття незалежності України.

Хоча і вважається, що Незалежність далася українцям без великих зусиль. Проте, продемонструвати, "моя хата НЕ скраю" до Верховної Ради вийшло близько 50 тисяч громадян. Стало очевидно - люди стоять на варті будь-яких змін у державі. Надзвичайне і позачергове засідання Верховної Ради УРСР 24 серпня 1991 року розпочалося о 10 ранку і тривало до вечора. Люди не розходилися, поки парламентарі не ухвалили Акту про проголошення незалежності України. До Верховної Ради вперше було внесено український національний прапор.

90-ті роки ознаменувалися для українців економічною кризою. Робітничі страйки прокотилися країною і зачепили майже усі регіони. Та наймасштабнішими були протести шахтарів.

Гірники прагнули не лише підвищення зарплат, але й висували політичні вимоги. Масштабні акції протесту шахтарів відбулися у 1991, 1993 та 1996 роках. Але найжорсткішим став акт протесту влітку 1998 року. Тоді кільки сотень гірників вимагали зароблені гроші, які їм заборгували за 2,5 роки. Мітингарі зібралися біля облдержадміністрації у Луганську, але у відповідь отримали кийки "Беркуту".

24 серпня на День незалежності України відбувся розгін протестувальників. Уперше в незалежній Україні проти учасників мирної акції були застосовані спецзасоби: кийки і сльозогінний газ. Відчай протестувальників був на стільки сильним, що один з гірняків вчинив акт самоспалення.

У новому столітті вибухнули нові протести. Зникнення і вбивство журналіста Георгія Гонгадзе, викриття причетності до цього президента Леоніда Кучми стали шоком у 2000 році. Після голодних і економічно нестабільних 90-х, українцям довелося виходити на захист моралі і гідністі. 

Обурені вбивством журналіста, першими на протести вийшли його колеги. Брехня і цинізм влади сколихнула і пересічних громадян. Люди повстали у всеукраїнській акції "Україна без Кучми!”. Протести тривали кілька місяців і завершилися масовими сутичками протестуючих з Беркутом. Бійки з силовиками стали кульмінацією "України без Кучми!" Після цього активність опозиції,багатьох з якої засудили, пішла на спад. А Кучма добув до кінця свій президентський строк. Дехто з політологів вважає, що без "України без Кучми" були б неможливі масові виступи осені-зими 2004 року.

Інспіровані політиками акції також збирали учасників. Так, під одним гаслом "Повстань, Україно!" проти режиму Кучми об'єдналися нинішні політичні вороги. Віктор Ющенко, Юлія Тимошенко, Олександр Мороз та Петро Симоненко вивели прихильників своїх партій на мітинги. Кілька разів намети протестувальників зносилися міліцією.

Врешті опозиція домоглася перемовин з президентом. Загалом Кучма дав зрозуміти, що на діалог він не здатний. Цього ж року стало зрозуміло, Кучма визначився з кандидатурою наступника на президентські вибори–2004. Ним став Віктор Янукович - новообраний прем'єр-міністр.

У 2004 році Україну вперше так явно розділили і регіонально, і мовно. 

Неприхована фальсифікація під час президентських виборів вивела людей на Майдан. Українці не стерпіли відвертої брехні. Влада хотіла нав'язати свій вибір, та українці цього не попустили. Тоді у них був лідер.

Тоді вперше з'явився АНТИмайдан. Зі своїм лідером. Та команда провладного кандидата у президенти від самого початку могла передбачити свою долю. Помаранчева революція викликала багато сумнівів. Від її фінансування до загальної запланованості. Але, навіть якщо все було спланованим, такої кількості людей лідери не могли передбачити. 

Вже у 2010 році посаду президента обіймає Віктор Янукович. За роки його президентства в Україні відбулася рекордна кількість протестів. Першим став Майдан… але поки ще Податковий.

Українці виходили на масові мітинги проти ухвалення владою проекту нового Податкового кодексу, який одразу у народі здобув назву КАТ - "Кодекс Азарова-Тігіпка". У Києві з'явилося наметове містечко. Акцію оголосили безстроковою.

Розганяючи людей, влада вже тоді вигадала офіційну причину, яка звучатиме не раз - треба ставити "йолку".

Коли представники влади поводилися відверто, як українофоби - студенти, науковці та просто свідомі українці виходять з акціями. Після регіональних протестів, українські студенти прийшли під стіни Міністерства освіти і науки в Києві. Головною вимогою стала відставка Дмитра Табачника з посади міністра освіти і науки. Наприкінці 2010 року "АнтиТабачна кампанія" пішла на спад, але поодинокі акції протесту відбувалися й надалі. 

Право Кабміну визначати розмір пільг, залежно від грошей у бюджеті, виводить на протести ветеранів Афганістану і “чорнобильців”. Їхні акції незадоволення стають наймасовішими у 2011 році. Ігнорування владою призводить до неодноразового штурму Верховної ради. 

Масштабні акції охоплюють майже всі обласні центри України.  Незадоволення афганців і чорнобильців тривали  кілька років. У 2013 році через скорочення у держбюджеті, чорнобильці оголосили голодування.

У 2012 році був зафіксований абсолютний рекорд кількості протестів – понад 3,5 тисячі. Одним із гучних протестів стала "Битва за мову!" Мовний закон Колесніченка-Ківалова - українці сприймають як особисту образу. Сотні людей оголошують про голодування. Розганяли українців за допомогою "Беркуту".

Влада вміла ігнорувати протести. Вчилась їх придушувати. Та настала зима 2013.

За всю історію українських протестів, Майдан Незалежності не бачив такої кількості українців, готових відстоювати свою гідність. 

Мирні мітинги і мирний Майдан влада ігнорувала і безкарно спускала на людей "Беркут".

Неспроможність тих, то хотів стати лідером, захистити і вплинути на беззаконня, обурювало і змушувало єднатися.

Придушення свободи і демократії вилилися у поки найпотужнішу революцію. 

Революція гідності довела усьому світу і самим українцям насамперед, що ніхто не в праві зневажати, бити і гнобити цю націю.