Христос народився!

Christ is born!

Дорогі друзі, брати і сестри, вітаю від серця вас всіх! 

Особливо тих, хто сьогодні в окопах. Знайте: особливі побажання сьогодні - вам! Вас згадують щохвилини, за вас моляться, для вас працюють – кожен згідно зі своїм сумлінням та своїми можливостями. “Слава Україні!” сьогодні з особливим почуттям адресується саме вам, тим хто і є честю, славою і гордістю нашого народу - в Україні та поза нею сущого.

Сьогодні тут, в місті мого перманентного, але завжди тільки тимчасового постою, особливо тихо. Вранці люди роз’їхалися по церквах, день і вечір проведуть із родинами (долаючи для цього іноді десятки тисяч миль). Щиро дякують Богу за все, насамперед за привілей жити в богославенній країні. А богославенна вона тому, що живуть вони по Закону. Божому і людському. Виявляється, це дуже зручно і корисно: жити по Закону. Саме тому українці тут з покоління в покоління – процвітаючи громада. 

Але сьогодні не про це. Сьогодні – про внутрішній дозвіл переважної більшості тутешніх людей робити добро іншому і добро від іншого приймати - з відкритим серцем. Один приклад з десятків тисяч подібних. День перед Різдвом моя братова із донями поїхали до крамниці (назвемо її продовольчою) – скупитися перед святами. Нічого їм по життю не бракує – ані чеснот, ані розуму, ані совісті, отже – здоров’я, статків абощо. Скупилися. Стоять в черзі перед касою. Раптово підходить якийсь чоловік із жінкою і каже: “я заплачу за вашу покупку”. Вона (розгублено): “так тут багато”. Вони: “не має значення - ми вирішили зробити собі подарунок на це Різдво – заплатити за святковий кошик 20 випадковим людям в черзі – замість купувати собі подарунки під ялинку”...

Завіса...

Жити по Закону – Божому і людському.

Саме про це, як мені здається, варто замислитися, варто відчути нехай в умовний, але все таки День, підкреслюю, (а не ніч) приходу в світ Сина Божого. Замислитися над тим, як саме жити згідно із Завітом, а не радіти фінансовій кризі в Московії, в Україні, плювати у владу (яка, правду сказати, як правило, іншого не заслуговує), сидіти в соцмережах тощо. А замислившись – почати діяти – згідно із своїм сумлінням і можливостями. Почати з простого: з трансформації себе, коханого/коханої...

Якось так.

І тоді наше вже сакральне гасло “Слава Україні” може набути іншого, ще недоступного нам, але набагато більш глибокого та широкого змісту та значення.

God bless the United States of America!

Боже, благослови Україну!

Христос народився!

Christ is born!