Підбиваючи підсумки минулого року, більшість незалежних аналітиків зійшлися в тому, що він ознаменувався майже беззаперечним провалом експертного співтовариства. Ця точка зору представляється правильною: більшість аналітичних матеріалів - не лише в частині прогнозів, що виглядало б принаймні зрозумілим, але і в частині рекомендацій, і навіть констатації - описів ситуації - виявилися неспроможними.

Цьому є два цілком зрозумілих пояснення. По-перше, забагато представників нашої, та й не лише нашої експертної спільноти захопилися роллю «гуру», «пророків», а тому вишли за чіткі межі професійної компетенції, де неминуче потрапили в область домислів і спекуляцій. По-друге, завжди слід пам'ятати, що будь-який експерт є не більше ніж носієм певного службового інструментарію - набору методів збору, аналізу і інтерпретації даних.

Цей інструментарій має свої методичні обмеження, і не може застосовуватися у будь-якій ситуації для опису будь-яких явищ. Так, зокрема, в кризові періоди, коли досліджувана соціальна система виходить далеко за межі рівноваги, традиційні методи аналізу стають неприйнятними. Принаймні, результати, отримані при використанні рутинного інструментарію, можуть виявитися істотно недостовірними. Тут потрібний принципово інший інструментарій, і не всі експерти виявилися готові до його використання.

По суті, проблема компетентного і відповідального експерта формулюється і вирішується просто: треба бути готовим вчасно відмовлятися від непридатного інструментарію, мати достатню кваліфікацію для того, щоб застосовувати нові методи аналізу, і не прагнути грати невластиві ролі. Експерт - всього лише службовий інструмент суспільства і політиків при виробленні і ухваленні соціально значимих рішень.

Проте, явище масового провалу експертного співтовариства в умовах кризи має ще один важливий аспект. Річ у тому, що в сучасних умовах управління складними системами, наприклад, при управлінні безпекою, нам частіше доводиться мати справу з прогнозами, чим з результатами. Ми ухвалюємо рішення не на підставі поточної ситуації, а виходячи із бачення майбутнього. Тому з одного боку, ми стаємо вразливі по відношенню до достовірності прогнозів, але, ухвалення рішень в таких умовах відкриває істотний ресурс для розвитку. Оперуючи прогнозами і реалізовуючи рішення, ґрунтовані на перспективному баченні бажаного розвитку, ми моделюємо майбутнє.

Роблячи ставку на ті чи інші технології, або відмовляючись від розвитку деяких новацій, ми впливаємо на всю сукупність соціальних і економічних відношень суспільства, по суті, займаємося соціальним моделюванням і конструюванням. У звичайних умовах, розвиток ринку технологій - хоч і нелінійний, але доволі стаціонарний процес. Криза вносить свої істотні корективи.

Дуже важко, та напевно, і неможливо говорити з упевненістю про те, як розвиватиметься увесь ринок технологій, але про те, як відіб'ються сьогоднішні тенденції на розвитку технологій в області управління безпекою, з певною долею достовірності сказати можна.

Основні виклики в області безпеки сконцентровані на питаннях прогнозування, попередження і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій природного, техногенного, соціального і військового характеру. Глобальні кліматичні, екологічні зміни, зростаюча вразливість регіональної інфраструктури, зміна динаміки соціальних і військових загроз, нові методи ведення бойових дій ведуть до нелінійного зростання економічних втрат і людських жертв, виникнення якісно нових системних ризиків.

По суті, ескалація окремих, складно взаємопов'язаних загроз поставила нас перед необхідністю зміни парадигми: стала безпека може бути лише комплексною. Ніякі зусилля із забезпечення окремих компонент військової, інформаційної, соціальної, природної або техногенної безпеки не призведуть до сталого безпечного довгострокового розвитку. Ми, таким чином, потребуємо нового інструментарію збору і аналізу даних, що може бути забезпечено, зокрема, впровадженням нових технологічних рішень.

Сьогодні з високою достовірністю можна виділити чотири типи технологій, які визначатимуть тенденції розвитку управління безпекою в області прогнозування, попередження і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій природного, техногенного, соціального і військового характеру в найближчому майбутньому.

По-перше, досить очевидно, що в найближчі 3-5 років світ очікує на «революцію дронів». З дорогої високотехнологічної військової іграшки, якою він був більше 50 років, безпілотник сьогодні перетворюється на постачальника повсякденних даних. На ці дані існують системи передавання, аналізу, інтерпретації, а головне - готова споживча інфраструктура. Багаторівневі інформаційні системи, що інтегрують дані супутникових спостережень, безпілотних літальних і самохідних апаратів, систем відеоспостереження і контролю на основі алгоритмів обробки просторово розподілених даних, вже сьогодні істотно змінюють наше уявлення про методи ухвалення рішень з використанням ГІС - інструментарію.

Інтерактивний збір даних з метою управління і контролю істотно змінить не лише наше уявлення про безпеку, але і наш звичний світ. Наприклад, поширюються прогнози, що, у зв'язку з успішним розвитком безпілотного автотранспорту, люди втратять навичку водити автомобіль протягом найближчих 20-25 років.

Другим напрямом розвитку технологій в області безпеки є інформаційна безпека. Йдеться в першу чергу про технології адаптивного контролю інформаційного поля, методи зменшення вразливості інформаційних мереж по відношенню до кібератак, запровадження безпечних публічних сервісів, зокрема, доступу до баз даних, методи цифрового захисту об'єктів критичної інфраструктури.

Третьою найголовнішою компонентою технологічного розвитку стануть соціальні мережі, в першу чергу, як технології сповіщення, обміну інформацією і поширення знань. Водночас, їх слід розглядати як майбутню компоненту мережевої системи порятунку і контролю - у разі інтеграції в мережі сенсорів спостереження, місця розташування і самопочуття користувачів.

Нарешті, найважливішою компонентою, що визначає тенденцію розвитку ринку, стануть технології, спрямовані на розвиток стратегій адаптації по відношенню до довгострокових змін довкілля. В першу чергу, це технології аграрного і енергетичного сектору - технології екологічного і біологічного захисту, захист водних ресурсів, повітря і ґрунтів від індустріальних, побутових відходів, впливу агрохімії і об'єктів енергетики. З точки зору сталої безпеки, це - методи забезпечення рівноправного доступу до важливих екологічних сервісів - питної води, повітря, продовольчих ресурсів.

При цьому окремо, мабуть, слід сказати про те, що майбутнє за так званими локальними моделями і технологіями - технологіями, спрямованими «знизу-вгору». Незважаючи на глобальний характер загроз, центр ухвалення рішення має об'єктивну тенденцію переміщуватися на рівень місцевих громад, об'єднаних в складніші мережі. Зараз це вже не є формально ні математичною, ані технічною проблемою, але все ще є викликом в області оптимального управління: здатність правильно структурувати і коректно вирішувати локальні і регіональні завдання визначає безпеку системи. Тож найбільшим системним викликом залишається поєднання глобальних і локальних моделей і технологій управління безпекою.

Перераховані технологічні тенденції є загальносвітовим трендом. Невідповідність йому просто посилить наше відставання.

Сьогодні, в умовах глобального ринку експертів, знань і технологій, здається, вже не треба докладати надзусиль, щоб залишатися частиною цивілізованого світу. Навпаки, треба примудритися випасти з цивілізації. Втім, як відомо ще з часів Чорної Королеви, у нашому шаленому світі, щоб залишитися на місці, треба бігти щосили.

У цьому конкретному випадку, щоб потрапити в тренд розвитку технологій в області управління безпекою, нам треба «всього лише» підтримувати декілька самоочевидних для сучасного суспільства процесів. По-перше, забезпечити і підтримувати хоча б мінімальний рівень компетентності відомчих управлінців і політиків, що ухвалюють рішення.

А по-друге, - і це набагато важливіше - постійно переглядати освітні програми, реагувати на поточні виклики, готувати компетентних і відповідальних фахівців, які зможуть адекватно вирішити завтрашні проблеми.

Адже прогнозуючи ситуацію сьогодні, ми конструюємо майбутнє.