Наприкінці листопада сайт КМДА опублікував проект нових тарифів на проїзд у громадському транспорті. Ціна разового квитка зросте удвічі. Подорожчають також місячні проїзні. Відтепер вони будуть трьох видів: безлімітні, з обмеженням на 46 та 60 поїздок в метро.

Центр дослідження суспільства порівняв ціни на проїзд у громадському транспорті та системи тарифів столиць і найбільших міст (у випадках, якщо вони не є столицями) країн Європи та колишнього СРСР.

Якими бувають квитки

Основною відмінністю Києва від більшості європейських столиць є оплата проїзду у конкретному транспортному засобі, а не поїздки загалом, незалежно від того, чим ви їдете і скільки пересадок робите. У більшості міст пересадки є безкоштовними, в тому числі між різними видами транспорту. Однак подекуди, наприклад, у Лондоні та Москві, існують окремі тарифи на вуличні (трамвай, тролейбус, автобус) та позавуличні (метрополітен) види транспорту, пересадки між ними можуть оплачуватися.

Якщо пересадки ролі не грають, поїздка може обмежуватися часом або простором, в яких вона здійснюється. Буває також обмеження і на простір, і на час.

Обмеження часом подорожі є найбільш популярними у європейських країнах. Так, у Вільнюсі можна купити квиток на користування міським транспортом на 30 або 60 хвилин, у Гельсинкі - на 120, у Римі - на 75 або 100. Така система наразі мало придатна до наших умов, адже оплата за час передбачає рух транспорту за графіком без суттєвих запізнень, з чим в Києві бувають проблеми.

Обмеження поїздки простором передбачає оплату в залежності від кількості зон, зупинок або кілометрів, які ви проїхали. Поділ на зони теж буває різним. Найпростіший - це коли саме місто складає першу зону, а передмістя або є другою зоною (Варшава, Москва), або поділені на кілька зон (Осло, Прага). У Відні, окрім цього, разовий квиток в межах міста обмежується правом подорожі лише в одному напрямку. Складніший варіант передабає поділ на зони не лише за містом, але і всередині нього (Лондонська підземка).

Схожа з київською система оплати пересадок зустрічається передовсім у східноєвропейських та пострадянських містах, наприклад, Бішкеку, Мінську, Тбілісі й Тирані.

У деяких містах, наприклад, в Будапешті, Мінську, Монако та Сараєво, вартість разового квитка, придбаного заздалегідь, є меншою, ніж вартість квитка в салоні транспортного засобу.

Окрім разових, в абсолютній більшості міст, за винятком хіба що Баку, Єревана, Тирани та кількох інших, існують різноманітні комбінації багаторазових квитків:

1. Безлімітні багаторазові квитки, обмежені в часі: денні, кількаденні, тижневі, місячні, квартальні, піврічні чи річні. Вони можуть діяти з дати продажу або протягом певного календарного терміну (конкретний місяць чи рік); можуть бути персональними (іменними) або неперсональними. У деяких містах від цих параметрів залежить ціна проїзного. У Києві існують лише неперсональні квитки на календарний місяць (або на другу половину місяця за півціни).

2. Багаторазові квитки з лімітом на кількість поїзок. Можливість пересадок, як і у випадку з разовим проїздом, залежить від міста. Поїздка може обмежуватися пересадкою, часом, напрямком, обраною відстаню або кількістю зон.

а) Багаторазові квитки з фіксованою кількістю поїздок. У західних країнах ця цифра зазвичай не перевищує 12 подорожей, лише в Рейк’явіку можна купити квиток на 20 мандрівок. Проїзні на більшу кількість: 30, 40, 50 чи 60 поїздок є лише в пострадянських Мінську, Москві та Ризі. Тепер вони будуть і в Києві. Однак, між українською столицею та цими трьома містами є суттєва різниця. Якщо у Ризі куплені поїздки дійсні протягом року, у Москві - протягом 90 діб, а у Мінську - протягом 60, то в Києві їх хочуть обмежити 30 днями. При чому, на відміну від Мінська, Москви та Риги, ці дні повинні збігатися з календарним місяцем, а не відраховуватися від дати продажу проїзного.

б) Багаторазові квитки з нефіксованою кількість поїздок або система pay-as-you-go. Передбачається наявність в пасажира електронної картки. Він кладе на неї повну суму грошей, які потім списуються в залежності від кількості поїздок. В Тбілісі, наприклад, оплатити проїзд в метро, автобусах та на канатній дорозі можна лише за допомогою такої картки Metromoney. Схожа картка-проїзний, яка може поповнюватися на довільну суму, існує і в Київському метрополітені.

Так само як і разові, багаторазові квитки у більшості міст діють на всі види транспорту. У деяких містах проїздні бувають поділені за групами видів транспорту (відповідно до поділу на вуличні і позавуличні, наприклад). Натомість, лише у кількох пострадянських містах: Душанбе, Києві, Мінську і Ташкенті - окрім єдиних, є також окремі проїзні на певний вид вуличного транспорту: автобус, трамвай, тролейбус.

Скільки коштує проїзд

Вибираючи з різних типів квитків, кожне місто створює свою систему тарифів. Часом кількість варіацій того, скільки коштуватиме ваш проїзд може сягати десятків і сотень варіантів. Так, ціна на проїзд у лондонській Трубі залежить від поєднання 60 комбінацій територіальних зон і 10 часових опцій.

Щоб оцінити діапазони тарифів у кожному місті, ми порівняли мінімально і максимально можливі ціни разових квитків та місячних проїзних.

Серед обраних 50 міст найнижчою є ціна в Таллінні: проїзд в громадському тарнспорті для мешканців естонської столиці є безкоштовною (інші пасажири оплачують проїзд). Якщо не враховувати Таллінна, найменшим після девальвації є київський тариф у 1,5 гривні.

Якщо порівнювати середні значення цін на разовий проїзд, найдешевшими вони є в Ашгабаді, Єревані та Кишиневі. Загалом же, найдешевшим є міський громадський транспорт в пострадянських, а також в деяких балканських країнах. Рухаючись на північний захід, ціни на проїзд зростають, досягаючи максимальних значень у Копенгагені, Лондоні, Осло, Стокгольмі та Цюриху. Разова поїздка може коштувати там більше 100 гривень. Середній тариф становить близько 35 гривень.



З деякими відхиленнями, така ж тенденція є справедливою стосовно ціни місячних проїзних квитків. Найдешевші з них коштують близько 100 гривень у пострадянських країнах. Близько 400-700 грн прийдеться заплатити у Центральній Європі. Більше 2 тисяч проситимуть на Британських островах, у Скандинавії та Швейцарії.





Поруч з різним рівнем цін, різним є також рівень життя і доходи населення. В залежності від тарифної системи постійним користувачам може бути вигідно або купувати місячні проїзні, або оплачувати кожну поїзду окремо. Відтак, ми порахували, який відсоток у середньомісячній зарплаті по країні становить ціна місячного проїздного або 60 разових квитків (що передбачає по дві поїзди щодня) в кожному місті.

Результати показують, що частка місячного проїзного в різних країнах коливається від 1% (Люксембург) до 7% (Лондон) при середньму значенні 3%. Частка 60 разових квитків дає діапазон від 3% в Єревані до 12% в Цюриху (середнє значення - 6%). У всіх містах, крім Алмати і Кишинева (після подорожчання до них приєднається Київ), купівля місячних проїзних є вигіднішою.



Порівнючи найменші з цих двох показників, бачимо, що найменше, до 2% зарплати, на транспорт витрачають у Франції, Італії, Австрії, Ісландії та країнах Бенілюксу. Від 2% до 3% платять в Скандинавських країнах, Німеччині, Польщі, Чехії і Словаччині, а також в Румунії, Словенії, Греції та Вірменії. Такий же відсоток має Київ зі старими тарифами. Низькі показники у більшості випадків забезпечуються за рахунок дешевих місячних проїзних.

Найдорожчим є проїзд у Британії. В першу десятку найдорожчих зі значеннями 4-5% входять також низка балканських країн (Боснія та Герцеговина і Македонія, Хорватія, Чорногорія), Болгарія, Латвія і Литва, Грузія, Таждикистан, а також Україна з новими київськими тарифами.

Висновки для Києва

Наразі ціни на проїзд у Києві є одними з найнижчих як у Європі, так і серед пострадянських країн. Відносно низькою є також їхня частка у середній зарплаті. Після підвищення тарифів ситуація стане зовсім іншою. Ціна разового проїзду залишиться однією з найнижчих, однак деякі місячні проїзні досягнуть рівня центральноєвропейських столиць: наприклад, Братислави, Бухареста, Варшави та Софії, де вони коштують 300-500 гривень.

Якщо порівняти тарифи з середніми зарплатами, бачимо, що частка разових квитків наблизиться у Києві до середньоєвропейських значень, тоді як частка місячних проїзних стане однією з найбільших у Європі.

Перш за все, це означає, що в Києві і надалі вигідніше буде купувати разові, а не місячні квитки. Тоді як в європейських країнах зазвичай навпаки - довготермінові проїзні є вигіднішими за одноразові. В Люксембурзі місячний квиток окуповується за 12,5 поїздок, Копенгагені - 13 та Монако - 14. Середнє значення по п’ятдесятці - 34. Натомість у Києві, після введення нових тарифів, безлімітні картки будуть окуповуватися в середньому на 61-ій поїздці, картки на 60 поїздок - на 55-ій, а картки на 46 поїздок - взагалі, на 48-ій подорожі.

Причина цього в унікальній системі існування окремих проїзних для різних видів наземного транспорту. Проїзний на два види, наприклад, автобус і тролейбус, є вигідним лише тоді, коли ви щодня двічі їдете на обох з них. Абонемент на три вигідний тільки тим, хто щодня двічі користується всіма трьома. Якщо ж ви їздите або тим, або тим - проїзний вам купувати невигідно.

Автобуси, трамваї і тролейбуси обслуговує одне підприємство і йому абсолютно байдуже, що ви оберете. Традиція жорсткого поділу наземних видів транспорту лише збільшує ваші витрати. Часто на певній ділянці проходять два види транспорту і пасажири сідають на те, що швийде прийде. В такому разі проїзний для них не має жодного сенсу.

Та навіть без цього, співвідношення цін на разові квитки та місячні проїзні в Києві є дуже високим. Проїзний на метро окуповується мінімум на 38-ій поїзді, що більше середньоєвропейського показника. Та навіть це значення досягається лише завдяки існуванню квитків на 46 і 60 поїздок, які будуть безпрецедентно незручними для пасажирів. На Заході проїзні такого типу існують для заохочення непостійних пасажирів. Їм пропонують замість разового купити дешевший квиток на трохи більшу кількість поїдок. Мовляв, спробуйте більше - вам сподобається. Натомість, в Києві все зовсім навпаки. Безлімітні квитки різко зростають в ціні, але з’являються трохи дешевші лімітовані. Це заохочує постійних пасажирів купувати їх і починати обмежувати себе, зменшуючи користування метрополітеном.

Потрібно робити абсолютно протилежне. Треба відмовитись від лімітів і знизити нову ціну місячних проїзних, що підвищить їхню привабливість для постійних користувачів громадського транспорту. Якщо зменшення цін на довготермінові квитки буде супроводжуватися підвищеням тарифів на разові поїздки, це дозволить зберегти сукупні доходи від їхнього продажу на тому самому рівні.



Такий підхід дає змогу суттєво зменшити фінансовий тягар на постійних пасажирів (і водночас не стимулювати їх зменшити користування метрополітеном). Пам’ятаймо, що йдеться про людей, які часто просто не можуть дозволити собі приватне авто чи таксі. Після запланованого в КМДА підвищення тарифів їхні видатки на транспорт зростуть з 2% до 4-5%, тобто більш, ніж удвічі. Це дуже суттєво для бюджетів домогосподарств.

Якщо ціни на проїзні зменшити, можна уникнути такого різкого стрибка. Проїзд подорожчає здебільшого для непостійних пасажирів, яким будуть невигідні довготермінові проїзні. Попри подорожчання, вони продовжать купувати разові квитки. Ця група рідко користується громадським транспортом, тому в їхніх видатках він займає значно менший відсоток. Отже, здорожчання, навіть суттєве, не стане таким болючим.

Місто зацікавлене у збільшенні чисельності користувачів громадського транспорту, тому що це зменшує витрати на перевезення кожного з них. Тарифна політика має сприяти цьому. Разові квитки повинні бути дорогими. Знижки для непостійних клієнтів прийнятні тільки тоді, коли вони купують хоч трохи більше поїздок. Натомість постійні пасажири повинні отримати найспрятливіші умови замість введення зайвих лімітів.

Якщо вже підвищувати тарифи, основний тягар від них не можна класти на найбільш відданих і, водночас, найменш захищених пасажирів. Вони значно більше, ніж непостійні клієнти, впливають на доходи транспортних підприємств. Але тепер змушені будуть обмежувати поїздки в громадському транспорті. Не варто забувати, що він виконує і соціальні функції.

Поки не пізно, зміни ще можна зробити не такими болючими. Що для цього потрібно?

1. Зменшити підвищення цін на місячні проїзні квитки (за рахунок більшого здорожчання разових квитків).

2. Залишити лише три типи довготермінових проїзних (міську електричку можна приєднати або до першого, або до другого типу):

- єдиний проїзний квиток на автобус, трамвай, тролейбус та фунікулер;

- проїзний квиток на метрополітен;

- проїзний квиток на всі види транспорту.

3. Відмовитися від проїзних квитків на 46 і 60 поїздок в метро. Натомість, можна впровадити квитки на 2, 5 або 10 поїздок, які будуть трохи вигіднішими, ніж разові.

4. Передбачити існування довготермінових проїзних квитків не лише на місяць (або другу половину місяця), але також на менші (день, кілька днів, тиждень) і більші (квартал, півроку, навчальний рік, рік) часові проміжки.

5. Передбачити можливість активування довготермінових проїзних в день купівлі або в день першого використання. Такі “гнучкі” проїзні можуть коштувати дорожче, ніж проїзні на “календарний” термін дії.



Примітки

Для аналізу тарифів на проїзд у громадському транспорті обрано 51 найбільше місто країн Європи та колишнього Радянського Союзу (крім Андорри, Ватикану, Ліхтенштейну, Сан-Марино, а також залежних територій та невизнаних Україною держав). Більшість цих міст, окрім Алмати, Стамбула та Цюриха, є столицями своїх країн.

Питання пільгового проїзду, електронних способів оплати, доцільності підвищення тарифів та ефективного використання коштів перевізниками не були предметом розгляду.

На картах позначено нові тарифи в Києві. Використано припущення, що максимальною ціною за проїзд у Києві після збільшення тарифів буде ціна проїзду в маршрутках, яка на найдорожчих напрямках становитиме 7 гривень.

Дані про ціни на проїзд отримані з відкритих джерел, якщо це можливо - з сайтів транспортних компаній. Середньомісячна номінальна зарплата по країнах станом на 2013 рік за даними Європейської економічної комісії ООН. Курс валют станом на 3 грудня 2014 року, коли 1 євро коштував 18,81 гривень.