Ну от він і матеріалізувався, "распятый мальчик"... 6-місячний Сергійчик Аветисян, поранений багнетом російського солдата, - помер. 

Якось страшно Бог відпочатку в цій війні позначив вірменів. Усе ж почалося - з іншого Сергія: Нігояна, що його через 20 років наздогнала та сама куля, від якої колись утікали на Вкраїну його батьки...

У кожного народу свій хрест, і своя покута. Співчуття вірменам - схоже, для них теж настає та судна година, коли доводиться виправляти 100-літньої давности "системну помилку".

(Якраз цього ж року, нагадаю, сповняється - 100-ліття вірменського геноциду... Забагато збігів, щоб не здригнутися від "космічного протягу").

Господи, дай сили дітям Твоїм (с) - бо що тут іще скажеш?..